«Останній спадок» Андрія Новіка

12 Перепросивши, він обійшов їх і з похнюпленою головою повільно попрямував до виходу. Надзвичайно важливо було не привертати уваги. Зробивши декілька кроків, Баттіста зупинився і підняв голову вгору. Навіть зараз він, як і щоразу в соборі СантІньяціо-ді-Лойола, повторив своє ритуальне споглядання фрески «Апофеоз Святого Іньяціо». Єзуїти завжди вкладали не лише душу, а й безмежні статки у свої витвори. Товариство Ісуса1 жадало мати все найкраще, тож ніколи не шкодувало коштів для зведення храмів. Андреа Поццо на стелі базиліки зобразив Святого Іньяціо Лойолу. В оточенні янголів той сидів на небі, приймав промінь світла від Божого Сина й розсилав просвітлення за всіма чотирма напрямками світу — до Європи, Америки, Азії та Африки. Святий Іньяціо став героєм для Баттісти, щойно той про нього дізнався. Прислужитися Лойолі чоловік міг поповнивши лави Ордену єзуїтів і ставши священником. «Якщо не можу нести світло в усі куточки Землі, то хоча б урятую тих, хто поруч». Жалкував Баттіста тільки про одне: він не зміг просвітити й пробачити батька, доки той не загинув. —Підведіть голови, і ви побачите «Купол» базиліки, — позаду Баттісти жінка-екскурсовод розмахувала руками перед десятком людей. — Оскільки сім’я Людовізі не внесла потрібної суми й купол не було збудовано, єзуїт Андреа Поццо, запрошений для розпису храму, просто намалював його, використавши закони перспективи. 1 Товариство Ісуса, або Єзуїтський орден (лат. Societas Iesu), — найчисленніший християнський чернечий орден римо-католицької церкви. Заснований 1534 року Іньяціо Лойолою. Основні напрями його діяльності — євангелізація, освіта й наукові дослідження.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx