18 Палкий поцілунок я побачила шкіряні штани й широкі накачані груди. Овальні очі — уже без зіниць — бурували, немов бездонне море. Ніс був плаский — по суті, це були просто два отвори над широким зловісним ротом. От чорт. Переді мною стояв шукач. Я бачила таких демонів лише в старих книжках із бібліотеки Еббота. Шукачі були як Індіана Джонс у світі демонів — вони могли відшукати й здобути практично все, по що їх відправляв їхній господар. Але, на відміну від Індіани, вони були злими й агресивними. Шукач усміхнувся, вишкіривши свої зловісні гострі зуби. — Спіймав. Спіймав? Спіймав що? Мене? Він кинувся на мене, але я відскочила вбік. Хвиля страху наростала так швидко, що, коли я торкнулася його руки, на долонях уже встигли проступити крапельки поту. Його тіло засяяло неоновим світлом, і на місці шукача тепер світилася величезна рожева пляма. Він ніяк не відреагував на мою мітку. Демони ніколи на неї не реагували. Ніхто не бачив моїх позначок, окрім хранителів. Шукач схопив мене за волосся й потягнув убік, а іншою рукою вчепився за футболку. Телефон випав з руки, вдаряючись об асфальт. Я відчула різке поколювання в шиї і плечах. На мене нестримним потоком ринуло відчуття паніки, але інстинкт самозбереження спонукав мене до дій. Іноді, ставлячи мітки, мені доводилося опинятися в скрутних ситуаціях, і, хоча не була майстринею бойових мистецтв, я, бляха, не збиралася здаватися без бою. Трохи відійшовши, я замахнулася й ударила коліном саме в потрібне місце. Дякувати богу, демони мали таку ж будову тіла, що й люди. Шукач застогнав і відскочив,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx