21 Розділ перший знали, як їх можна знищити, і зазвичай вони лишали за собою криваве місиво. Серце вистрибувало з грудей. Треба було тікати звідси, і швидко. Я не могла сама протистояти високопоставленому демону. З моїми убогими прийомчиками мені б добряче надерли зад. Із кожною секундою гнів шукача наростав, і він стискав і розтискав свої м’ясисті кулаки. Бомба мала ось-ось вибухнути, і вибухнути гучно. Я прикрилася рюкзаком — безглуздішого щита годі було й придумати. Але ж, окрім хранителів, ніхто не здатен був зупинити високопоставлених демонів. — Чекай, — сказав він. — Не тікай ще. — Не підходь, — застерегла я. — Я б і не подумав робити щось проти твоєї волі. Що б не означала ця фраза, я нічого на неї не відповіла й продовжувала, обходячи шукача, рухатися до початку провулка, який здавався недосяжним. — Ти тікаєш, — зітхнув високопоставлений демон. — Я ж попросив тебе цього не робити, і, здається, я був доволі ввічливим, — насупившись, він поглянув на шукача. — Я ж увічливо попросив? Шукач загарчав: — Без образ, але я чхати хотів на твою ввічливість. Ти заважаєш мені виконувати роботу, бовдуре. Я була вражена. І річ тут була не лише в тому, що шукач наважувався говорити до високопоставленого демона таким тоном, а й у тому, що ця образа була такою… людською. — Знаєш, як кажуть, — відказав інший демон, — хто обзивається, сам так називається. Я тебе в порошок зітру. Та ну його нафіг. Якщо мені вдасться повернутися на головну вулицю, я втечу від них обох. На людях вони б не напали — є ж правила врешті-решт. Якщо тільки ці двоє планували грати за правилами, бо щось я в цьому
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx