22 Палкий поцілунок сумнівалася. Я розвернулася й швидко побігла на початок провулка. Далеко я не втекла. Шукач уперіщив по мені так, наче він, бляха, захисник Національної футбольної ліги, — і я відлетіла, вдарившись об сміттєвий бак. В очах замерехтіли чорні плями. На голову впало щось пискляве й кошлате. Завивши, як банші, я вчепилася в тіло, що звивалося в мене на голові, заплутавшись у волоссі дрібними кігтями. У мене мало не стався інсульт, та я вирвала з волосся пацюка й відкинула його до пакетів зі сміттям. Щур із писком підскочив і прожогом утік через тріщину в стіні. Загарчавши, високопоставлений демон постав перед шукачем і схопив його за горло. Через секунду той уже висів над землею. — А це вже було не дуже ввічливо, — грізно процідив він. Обернувшись, він швиронув шукача, як мішок зі сміттям. Той влетів у стіну й упав на коліна. Високопоставлений демон підняв руку… і витатуйована змія відділилася від руки, роздробившись на мільйон чорних крупинок. Вони закружляли в повітрі між ним і шукачем, потім на якусь мить завмерли й упали на землю. Крупинки почали з’єднуватися в щільну чорну масу. Ні, не в масу — з них виросла величезна триметрова зміюка завширшки з мене. Я підхопилася, незважаючи на запаморочення. Тварюка повернулася до мене, піднявши над землею свій тулуб. На мене дивилася пара диявольськи червоних очей. У горлі застряг німий крик. — Не лякайся Бембі, — сказав демон. — Вона просто допитлива і, може, трохи голодна. Оцю тварюку звати Бембі?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx