23 Розділ перший О боже, вона дивилася на мене так, ніби збиралася мене з’їсти. Ця… ця величезна змія обрала на обід не мене. Коли вона повернулася до шукача, я мало не впала на землю від полегшення. Та ось вона моментально подолала коротку відстань, що відділяла її від демона, і піднялася так високо, що її велетенська голова з висоти дивилася на закляклого дрібного демона. Змія розкрила рота, з якого стирчали два ікла завдовжки з мою долоню. За ними зяяла бездонна чорна діра. — Ну добре, — тихо проказав демон. — Можливо, вона дуже голодна. Я вирішила, що треба зараз же звідси забиратися. — Стій! — крикнув демон. Не зупиняючись, я бігла так швидко, як ще ніколи в житті не бігала, досі чуючи відлуння його лайки. Я перетнула провулки, які межували з районом Дюпон- Серкл, пробігла повз магазин, де ми планували зустрітися зі Стейсі й Семом. І лише коли я дісталася місця, де мене зазвичай підбирав наш водій Морріс, який виконував ще безліч різних обов’язків, я стала перевести подих. Навколо бриніли пастельні душі, але я на них не зважала. Досі немов у ступорі, я сіла на лавку на узбіччі. Я почувалася жахливо, мені було зле. Що це, бляха, щойно було? Я хотіла сьогодні лишень попрацювати над доповіддю за романом «На Західному фронті без змін». У мої плани не входило мало не випити душу, мало не загинути, вперше в житті зустріти високопоставленого демона чи побачити, як тату у вигляді змії перетворюється, бляха, в анаконду. Я глянула на порожню руку. Чи загубити телефон. Чорт.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx