РОЗДІЛ ПЕРШИЙ У «Макдональдсі» сиділа демониця. Вона жадібно пожирала біг-маки. Зазвичай мені подобалося моє післяшкільне заняття. Я любила визначати серед відвідувачів бездушних і проклятих — це приносило тепле відчуття внутрішнього задоволення. Від нудьги я навіть установила для себе денну норму, але сьогодні мені було не до цього. Я мала скласти план своєї доповіді на передвступний курс із англійської мови. — Ти не їстимеш картоплю? — запитав Сем, набираючи з моєї таці повну жменю. Його каштанові кучері спадали на металеву оправу окулярів. — Дякую. — Тільки не забирай у неї солодкий чай, — Стейсі вдарила Сема по руці, і кілька шматочків картоплі впали на підлогу. — Залишишся без руки. Я припинила постукувати ногою, але не відвела очей від непроханої гості. Не знаю, що в «Маку» так притягувало демонів, але вони чомусь обожнювали це місце. — Ха-ха.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx