12 Палкий поцілунок — Точно? — Сем встав. — Так, — я взяла до рук бургер. — Я спущуся за кілька хвилин. Стейсі підозріло поглянула на мене. — Ти ж не збираєшся нас кинути, як ти любиш? Я винувато почервоніла. Я вже й не знала, скільки разів мені доводилося скасовувати наші з ними плани. — Ні. Обіцяю. Я поїм і одразу вас наздожену. — Ходім, — Сем обійняв Стейсі за плечі, і вони пішли викинути сміття. — Лейла б уже давно поїла, якби ти весь час її не заговорювала. — Авжеж, завжди в усьому винна я, — Стейсі викинула сміття й помахала мені на виході. Я поклала бургер назад, нетерпляче спостерігаючи за позеркою. У неї з рота вилітали шматочки булочки й котлети, падаючи на коричневу тацю. У мене одразу ж зник апетит. Але це нічого. Їжа все одно лише приглушувала біль, який невпинно роз’їдав мене зсередини. Позерка нарешті завершила свій жирний бенкет. Коли вона не поспішаючи вийшла за двері, я взяла свій рюкзак. Вона врізалася прямо в якогось дідуся, який заходив у заклад, і збила його з ніг. Ого. Оце так знахідка. Всередину шумного закладу донісся тоненький регіт демониці. На щастя, якийсь хлопець допоміг дідусю встати, і той помахав їй услід кулаком. Зітхнувши, я викинула свою їжу й попрямувала за нею у вересневу прохолоду. Навколо перехожих із гулом роїлися різнокольорові душі, створюючи своєрідне електричне поле. За парою, що йшла тримаючись за руки, тягнулися шлейфи пудрового й бірюзового відтінків. Душі цих двох були невинні, але вони не були повністю чисті. У всіх людей є душа, тобто єство — добре або зле, чого не можна сказати про демонів. Оскільки більшість
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx