«Перетнувши межу» Сімони Солтані

13 Частиною цього «нормального» досвіду в коледжі для Оклі було вивчення кібербезпеки. На останньому курсі під час осіннього семестру його найняла одна з провідних компаній в галузі — «Сек-Дарк Солюшинз», і відтоді він працює на них. Бізнес виявився настільки успішним, що віднедавна вони почали спонсорувати різноманітні спортивні команди і спортсменів, серед яких була й команда Формули-1, цим пояснюється і вечірка, і перепустки в падок. Якби я не пишалася братом за те, що йому вдалося потрапити у таку перспективну компанію, то дико заздрила б йому. А враховуючи те, що мені пропонують бонуси від його перемог, я не можу скаржитися, що він дає собі раду краще за мене. — Я знаю, що тобі непросто знайти роботу, — каже він до того, як я встигаю розпитати в нього про подію, — але це може бути гарною можливістю налагодити контакти. Ти ж не кинула мрії про роботу в галузі спортивного маркетингу, правда? Я перекочуюся на бік і підтягую коліна до грудей. Від доброти Оклі ніяковію сильніше, ніж якби він насміхався з мене через те, що я досі безробітна. Я завжди мріяла про кар’єру, пов’язану зі спортом. Я зростала з любов’ю до бейсболу і баскетболу, мені подобалося ходити на матчі з Оклі й нашим татом, подобалася наелектризована енергія натовпу, що вболівав за улюблену команду. Спорт захопив мене, відколи тато взяв мене за руку і вперше привів на стадіон. Відтоді шляху назад для мене не було. Я хотіла бути схожою на людей на полі чи на майданчику. Мені хотілося бігати по базах і робити кидки із середини майданчика. Я хотіла чути, як скандують моє ім’я, як воно лунає на трибунах і відбивається у серцях фанатів.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx