«Перетнувши межу» Сімони Солтані

14 На жаль, моє тіло не дало цій мрії перетворитися на дійсність. Попри роки і незліченні візити до лікарів, які знадобилися, щоб поставити діагноз «гіпермобільність суглобів», я від початку розуміла, що відрізняюся від інших дітей і ніколи не зможу займатися тим, чим і вони. Моя бейсбольна кар’єра закінчилася одразу по тому, як я вивихнула плече під час першого ж заняття з ті-болу, а про баскетбол не могло бути й мови через пробіжки та різкі зупинки, з якими не могли впоратися мої нестабільні коліна. Мені просто не судилося стати спортсменкою. Тож після багатьох років спостережень і вивчення звіддаля, я вирішила, що найкраща наступна річ після спорту — спортивний маркетинг. Так я могла б залишатися у світі, що приносить мені радість, і ділитися цією радістю з іншими. Принаймні могла б, якби мала роботу. — Ні, я не передумала, — зітхаю. — Але досі чекаю на відповідь з кількох місць. — Тоді поки можеш поїхати в Монако, — підмовляє він. — Як я вже казав, подія ідеальна для знайомств. Дідько, вважай це відпусткою моїм коштом. Подарунок на випускний і ранній подарунок на день народження. — Все разом? — тягуче промовляю я. — Ого, ти такий щедрий. — Будьмо чесними. Я пропоную це тобі, бо мене мама змусила. — То я маю дякувати їй за це запрошення, а не тобі? — Все це семантика, — промовляє він, відмахуючись від мого зауваження. Але вмить повертається до теми нашої розмови. — Уяви-но, кого ти можеш там зустріти. Знаєш, скільки спортсменів і їхніх команд прийде на вечірку? Якщо до кінця вечора не отримаєш пропозицію про роботу, я стрибну зі скелі. Я хихочу.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx