«Перетнувши межу» Сімони Солтані

17 просто рухатися далі. І, якщо бути чесним із собою, можливо, я таки заслужив на її гнів, зважаючи на все те, що заподіяв, поки вона працювала на мене. Так, я був не найпростішим клієнтом, але кому в біса сподобається, якщо кожен його крок виставлятимуть напоказ усьому світові? Але Джані щодня наполягала саме на цьому, доки одного разу я не зірвався. На жаль, вона зірвалася у відповідь. Зараз моя репутація у повній дупі, моя команда ставиться до мене з байдужістю, а на додачу ширяться чутки, що мої спонсори вважають мене не тим, хто має їх представляти. Я не можу їх втратити — їхні гроші — бо без них я втрачу своє місце в «Аргонавт Рейсинг». — Боже, може, варто менше супитися? Ти своїм виглядом всіх жінок розлякаєш. Біля мене стоїть Марк, котрий невинно попиває шампанське. На ньому кепсько скроєний смокінг, хоч я і напосідався, щоб він його замінив. Маркові плечі врізаються у шви піджака, а через м’язи випинаються ґудзики на його сліпуче білій сорочці. Будь-якої миті вони неминуче відлетять і влучать в око тому, кому не пощастить опинитися в зоні ураження. З першого погляду зрозуміло, що цей чоловік працює у сфері фітнесу і йому явно подобається демонструвати свою статуру. Якби він не був моїм тренером і одним із найкращих друзів з дитсадка, я б вважав його повним недоумком. — Яким таким виглядом? — допитуюся, підіймаючи келих із шампанським і випиваючи його вміст. І перш ніж продовжити говорити, я проводжу тильним боком долоні по губах. — Можливо, я маю такий вигляд, наче за один вечір втрачу кар’єру й можливість позатискатися із кимось? — бо почуваюся саме так.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx