«Перетнувши межу» Сімони Солтані

19 ти, щоб привернути увагу босів найкращих команд. У найближчі кілька років Заїд піде на пенсію, тож в «Маскорті» вже подумують про його заміну. Або ж у «Спектр Енерджі» вирішать, що їм треба новий другий пілот до пари Акселю, і якщо так, то цією людиною стану я. Так, я не отримаю бажаний титул, але принаймні трохи до нього наближуся. Але нічого цього не станеться, якщо я втрачу спонсорів, а «Аргонавти» розірвуть зі мною контракт, і все завдяки прощальному подарунку від Джані. Команда, може, не сильно залежить від грошей, що їх я приношу, але навряд чи комусь треба пілот, який може дати тільки свій талант. Звісно, лайняно, але так влаштований наш маленький світ. Після завершення цього сезону в мене залишиться ще рік з «Аргонавтами», а що як я не виправдаю або перевиконаю їхні очікування? Дідько, якщо надто багато думатиму про можливості, врешті заповзу до найближчої нори і більше ніколи звідти не виповзу. — Деве, ти ще переспиш із кимось, обіцяю, — каже Марк. — Але тільки якщо перестанеш розпускати нюні, як маленька сучка. Не можу не зауважити, як він проігнорував першу частину моєї скарги. Я не єдиний, хто непокоїться за своє майбутнє у Ф1. — Я не скиглю, — бурмочу у відповідь. Але він має рацію. Я таки скиглю. Я завжди був веселуном, а не буркотуном. І не маю ним бути. — Просто напружений, ясно? Сьогодні важливий вечір. Хоча насправді важливий весь тиждень. Сьогодні я мушу довести, що світові перегонів принесу вигоду, а не збитки. Завтра я мушу усміхатися, виконуючи свої зобов’язання перед «Аргонавтами», і вдавати, що

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx