21 Я витрушую спогад із голови, перш ніж він встигає зародитися й вкоренитися знову. Знаю, що краще на ньому не зациклюватися — я вже й так достатньо накоїв і зіткнувся з наслідками. Крім того, я не хочу, щоб це завадило нашій із Оклі дружбі; то була помилка, що більше ніколи не повториться. Тепер я в цьому впевнений. Перш ніж я встигаю зробити крок у напрямку Оклі, шлях мені заступає мій агент, блокуючи прохід. Фантастика. Марк, покидьок такий, встигає обійти сердитого чоловіка і тепер шкіриться, споглядаючи мою невдачу, і підіймає свій вже порожній келих шампанського у сардонічному тості. — Побачимося пізніше, друже, — кричить він мені та йде геть. За кілька кроків від мого агента стоїть роздратований Чава, розвівши руки в боки в універсальному жесті, що значить: «Я намагався». Не сумніваюся, що мій помічник зробив усе можливе, але Говарда Фезерстоуна неможливо зупинити, коли він поставив собі за мету перетворити моє життя на пекло. — Говарде! — кричу я, усміхаючись і вдаючи ентузіазм. Я знав, що сьогодні він буде тут, та сподівався, що вдасться уникати його хоча б деякий час. — Як ся маєш? — Бувало й краще, Деве, — беземоційно відповідає він, зміряючи мене своїми холодними сірими очима. — Утім, думаю, ти і сам це знаєш. Мені кортить запхати пальці у вуха й насмішкувато повторити Говардові слова, але я нагадую собі, що мені двадцять п’ять — і в моєму віці личить послати його під три чорти.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx