«Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга
Частина 1 Кладвишче домажніх тварин …І промовив до них Ісус: «Друг наш Лазар заснув, але я піду будити його». Роззирнулися учні між собою, і де хто з них всміхнувся, бо не знали вони, що Ісус говорив метафорами. Тоді Ісус пояснив конкретніше: «Помер Лазар… Так і є, але все одно ходімо до нього». Євангеліє від св. Івана (переказ) 1 Луїс Крід втратив батька у трирічному віці й ніколи не знав свого діда. Тож він навіть не думав, що знайде батька, досягнувши се- реднього віку, але саме так і сталося… Він називав цю людину другом, як і має робити кожен дорослий чоловік, так пізно зу- стрівши того, хто мав би бути твоїм батьком. Він зустрів його того вечора, коли в’їхав з дружиною та двома дітьми у свій вели- кий дерев’яний будинок у Ладлоу. Вінстон Черчилль також при- їхав з ними. Черч був котом його дочки Ейлін. Відбірна комісія в університеті ледве ворушилася: від пошуків будинку поближче до роботи кидало в дрижаки, і коли родина нарешті приїхала туди, де, як вони гадали, стоїть їхній дім, — усі орієнтири виявилися правильними… («Як небесні знамення в ніч перед убивством Цезаря», — з огидою подумав Луїс) — а вони були напружені й зморені до краю. У Ґейджа різалися зуби, які зовсім не давали йому спокою. Він ніяк не міг заснути, хоч би скільки колискових співала йому Рейчел. Врешті вона дала йому грудь, хоча це й суперечило графіку годування. Але, здається, Ґейдж знав свій графік не гірше, а може, і краще за неї,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx