«Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга
18 Стівен Кінг — Отой дім, через дорогу від вас, побудував мій батько. Він привів туди свою дружину, і в 1900 році вона народила дитину. То був я. — Отже, вам… — Вісімдесят три, — закінчив Крендал, і Луїс зітхнув з полег- шенням, бо той не додав «усього-на-всього вісімдесят три» — мовний зворот, який Крід щиро ненавидів. — На вигляд ви набагато молодший. Крендал знизав плечима. — Хай там як, а я завше мешкав тут. Вступив до війська у часи Великої війни, однак далі, ніж до Байонни, штат Нью-Джерсі, так і не доїхав. Гидотне місце. Уже тоді, у 1917-му, воно було гидотним. Я був радий просто повернутися додому. Оженився з Нормою, працював на залізниці… Роки пройшли, а ми все тут. Хоча я на життя і в Ладлоу надивився, скажу вам по правді. Вантажник зупинився біля ґанку, тримаючи пружинний ма- трац їхнього з Рейчел подвійного ліжка: — А це куди, містере Крід? — Нагору… Одну хвилинку, я зараз покажу. Він рушив до них, потім спинився й озирнувся на Крендала. — Ідіть, ідіть, — усміхнувся той. —А я піду гляну, як там ваше сімейство. Скажу, щоб ішли додому. Та знаєте, як важкого потя- гаєш, зразу в горлі пересихає. Я десь о дев’ятій сідаю в себе на ґанку і випиваю пару банок пива. Коли погода гарна, люблю че- кати, коли впаде темрява. Іноді Норма приєднується до мене. Приходьте, якщо забажаєте. — Дякую, може, й завітаю, — відповів Луїс, насправді зовсім не плануючи цього робити. Наступний пункт — неофіційна і, звісно ж, безкоштовна консультація для Норми щодо артриту прямо там, на ґанку. Йому сподобався Крендал, його кривий осміх, невимушена манера розмовляти, акцент янкі, який зовсім не був грубим, а швидше, навпаки — м’яким і протяжним. «Хо- роший чоловік», — подумав Луїс. Та лікарі швидко стають дуже підозріливими до людей. Це дуже прикро, але з часом навіть най- кращі друзі потребують поради лікаря. А з людьми старшого віку цьому кінця-краю не буде. —Та на мене сильно не сподівайтеся— у нас тут сьогодні пекельний день.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx