«Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга
27 Кладовище домашніх тварин во, поки університет не заповнили десять тисяч студентів, серед яких було багато хворих на венеричні хвороби, безліч нариків і алконавтів, зациклених на оцінках задохликів чи тих, хто сумує за вперше так надовго покинутою домівкою. З дюжину дівчат, переважно анорексичок. Звісно, коли всі вони одночасно заїдуть у кампус, роботи буде більше). І поки Луїс призвичаювався до посади голови медичної служби Університету штату Мен, Рейчел облаштовувалася в новому помешканні. Ґейдж, постійно набиваючи ґулі й синці, звикав до нового се- редовища; певний час у нього страшенно збився графік сну, але вже до середини другого тижня він почав засинати вчасно. Тіль- ки Еллі, яка скоро мала піти в нову школу, була дуже збудженою і заводилася з півоберту. У неї з’явилася звичка то довго трястися від реготу, то впадати в майже менопаузальну депресію, то зли- тися через випадково кинуте слово. Рейчел казала, що Еллі заспо- коїться, тільки-но побачить, що школа не таке вже й пекельне місце, як вона собі науявляла, і Луїс гадав, що вона мала рацію. Більшість же часу Еллі була тим, ким і завжди, — сонечком. Одна-дві банки вечірнього пива з Джадом Крендалом стали чимось на кшталт звички. Відтоді як Ґейджпочав нормально спати, Луїс раз на пару днів приходив з власною упаковкою пива. Він по- знайомився з Нормою Крендал, милою, приємною жінкою з рев- матоїдним артритом— з тим мерзотним ревматоїдним артритом, що вбиває безліч старих, які в усьому іншому цілком здорові. Але Норма Крендал абсолютно спокійно ставилася до своєї хвороби. Вона не здасться болю, білого прапора не буде. Хай хвороба діс- тане її, якщо зможе! Луїс думав, що вона має ще п’ять-сім років, перш ніж помре у жахливих корчах. Всупереч власним правилам, він сам зголосився оглянути її, перевірив приписи її лікаря і дійшов висновку в їх доцільності. Його охопило ниюче розчарування, бо він не міг більше нічого зробити для неї, та лікар Вейбрайд конт ролював усе, що могло статися з Нормою Крендал. Звісно, мож- ливе і раптове одужання, але на нього не варто розраховувати. Ти вчишся приймати речі такими, як вони є, інакше писатимеш листи додому із маленької камери з м’якими стінами. Рейчел сподобалася Норма, і вони скріпили свою дружбу, об- мінявшись — як хлопчаки бейсбольними картками — всіма
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx