«Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга
28 Стівен Кінг своїми рецептами, починаючи з Норминого яблучного пирога і закінчуючи бефстроганов Рейчел. Норма подружилася з обома Крідовими дітьми, особливо з Ел- лі, яка, за її словами, мала «класичну вроду». «Принаймні, — за- уважив Луїс Рейчел у ліжку тої ночі, — вона не сказала, що з неї виросте “лабонька єнотик”». Рейчел від реготу аж пукнула мимоволі. Після чого вони разом сміялися так довго і голосно, що розбудили Ґейджа в сусідній кімнаті. Настав перший день школи. Луїс, який уже добре контролював роботу лазарету і медпунктів, влаштував собі вихідний. (До того ж лазарет був зовсім порожнім. Останній пацієнт, студент, який зламав ногу на сходах до студентської профспілки, виписався ще тиждень тому.) Він стояв на ґанку біля Рейчел, яка тримала на руках Ґейджа, коли великий жовтий автобус вайлувато повернув з траси і зупинився перед їхнім будинком. Передні двері розчахнулися, і в тепле вересневе повітря вилилися дитячі верески і лемент. Еллі кинула через плече дивний, страдницький погляд на бать- ків, ніби благаючи їх спинити цей болісний процес, але, ймовірно, те, що вона побачила в їхніх обличчях, переконало малу, що час вийшов і все, що потягне за собою цей перший день, таке ж не- минуче, як і прогресування артриту в Норми Крендал. Дівчинка відвернулася й увійшла в автобус. Двері з драконячим хрипом зачинилися. Автобус від’їхав. Рейчел заридала. — Заради Бога, годі, — попрохав Луїс. Сам він не плакав. Але дуже вже хотів. — Це ж лише на півдня. — Півдня —це вже погано! — залементувала Рейчел і заплака ла ще дужче. Луїс обійняв її, і Ґейдж для зручності оповив руками шиї батьків. Коли Рейчел плакала, Ґейдж зазвичай заходився та- кож. Але не цього разу. «Тепер наша увага буде тільки для ньо- го, — подумав Луїс. — І, чорт забирай, він це чудово розуміє». Вони з тривогою чекали на повернення Еллі. Пили багато кави, обговорюючи, як може пройти її перший день. Луїс пішов у задню кімнату, яка мала стати його кабінетом, і не робив нічого корис- ного, окрім як ліниво перекладав папірці. Рейчел абсурдно рано почала готувати обід. Коли о чверть на одинадцяту задзвонив телефон, Рейчел кину- лася до нього і видихнула в трубку: «Алло!», перш ніж пролунав
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx