«Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга
31 Кладовище домашніх тварин фесійну кар’єру він спостерігав з пару дюжин смертей, та ні разу не стикався з «виходом душі». Він заніс Ґейджа в кімнату й поклав у ліжечко. А коли вкривав сина ковдрочкою, поза шкірою на спині знову побігли сироти й раптом згадалася «виставкова зала» дядька Карла. Там не було ні машин, ні надсучасних телевізорів, ні пральних машин зі скля- ними дверцятами, щоб ви могли спостерігати за священнодій- ством. Тільки труни з піднятими віками і лампами, турботливо встановленими над кожною з них. Брат його батька був гробарем. Милостивий Боже, звідки всі ці жахи? Хай вони зникнуть. Знищ їх! Він чмокнув сина і пішов униз слухати, як Еллі розповідатиме про свій день у школі. 8 Цієї суботи, коли Еллі завершила свій перший навчальний тиж- день у школі, а студенти коледжу тільки-но повернулися до кам- пусу, Джад Крендал перейшов через дорогу і рушив до Крідів, які влаштувалися на галявині. Еллі злізла з велосипеда й пила склян- ку холодного чаю. Ґейдж повзав у траві, вивчаючи жуків. Кількох він навіть з’їв: малюк не надто ретельно добирав собі джерела протеїну. — Джаде, — мовив Луїс, підіймаючись. — Дозвольте запропо- нувати вам стілець! — Та нє, не тре’. Старий був вбраний у джинси, робочу теніску та зелені чере- вики. Він подивився на Еллі. — Еллі, тобі досі цікаво, куди веде та стежка? — Так! — вигукнула Еллі й аж підскочила. Її очі сяяли. — У школі Джордж Бак сказав мені, що там кладовище домашніх тварин. Я розповіла про це матусі, але вона казала почекати на вас, бо тільки ви знаєте дорогу. — Є таке, — відповів Джад. — Якщо твої батьки не мають ніц проти, ходім пошпацируєм трішки. Але тобі знадобиться пара міцних черевиків. Там земля буває грузькою. Еллі шмигнула в дім.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx