«Кладовище домашніх тварин» Стівена Кінга
33 Кладовище домашніх тварин Вони бачили перед собою долину ріки Пенобскот, якою лісо- руби колись сплавляли дерево з півночі до Бенгора і Деррі. Та зараз компанія перебувала трішки південніше Бенгора і значно північніше Деррі. Ріка, немовби занурена в глибокий сон, плав- но й широко несла свої води. Удалині Луїс міг розгледіти обриси Гемпдона та Вінтерпорта і уявляв, як до самого Бакспорта вздовж ріки в’ється чорною гадюкою траса № 15. Вони дивилися на водну гладінь, на розкішне вбрання дерев, на поля і дороги. Гострий шпиль баптистської церкви в Ладлоу пронизував густе шатро в’язового листя, а справа виднілася школа Еллі, що за- стигла у своїй цегляній непорушності. У високості білі хмари повільно пливли до небокраю кольору вицвілих джинсів. А на- вкруги розляглися осінні поля — рудуваті, спрацьовані за літо, поснулі, але не мертві. — Неймовірно — це саме те слово, — врешті промовив Луїс. — У старі часи це місце називалося Оглядовим Пагорбом, — зазначив Джад. Він засунув цигарку до рота, але не запалив її. — Дехто й досі так його зве, та молодняк повиїжджав до міста, тож цей пагорб майже забутий. Гадаю, мало хто йде тепер сюди. Звіс- но, багато речей ви не побачите, бо пагорб невисокий. І все ж погляньте, — він мовчки показав рукою на краєвид. — Так, ми бачимо все, — тихо сказала Рейчел, і в її голосі чув- ся благоговійний трепет. Тоді вона звернулася до Луїса: — І це все належить тільки нам? І, перш ніж Луїс встиг розкрити рота, Джад відповів: — І вам це теж належить, так. Луїс вловив тонку різницю між їхніми словами. У лісі було градусів на вісім-десять прохолодніше. Стежина, досі широка і місцями прикрашена квітами в горщиках або каво- вих банках (переважно зів’ялими), тепер була встелена килимом із сухих соснових голок. Вони пройшли вже з чверть милі вниз по схилу, коли Джад раптом покликав Еллі до себе. — То є ловка прогулянка для маленької дівчинки, — лагідно промовив він. — Але пообіцяй своїм мамці і татку, що ніколи не сходитимеш зі стежини. — Обіцяю, — урочисто відповіла Еллі. — А чому?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx