Розділ перший Кажуть, коли я народилась, усі дикі гуси враз розучилися літати й спустилися з неба на землю, а риби пішли на дно, забувши, що вміють плавати. Навіть лотоси в садах затремтіли й відвернули головки, навіки соромлячись своєї зів’ялої краси на тлі моєї вроди. Ці пишномовні вихваляння завжди викликали в мене сміх. Однак зерна правди в них таки були: моя краса здавалася чимось неприродним, бо виходила за межі самої природи; а від краси до руйнування — один крок. Ось чому мама наполягала, щоб я закривала обличчя перед виходом із дому. —Не привертай до себе небажаної уваги, Сі Ши, — застерігала вона, поправляючи на мені вуаль, що рябіла й виблискувала в полуденному світлі, біліючи краями. — Це небезпечно для такої дівчини, як ти. Для такої дівчини, як я. Ці слова могли означати що завгодно, і я воліла зайве не сушити собі тим голови й не збурювати старих спогадів. Ну от хоча б про двох сільських рум’яних тіточок, які колись наскочили в гості й оніміли, побачивши мене. —Вона така гарненька, — нарешті здобулась на слова одна з них. — З такою красою царства руйнувати й розоряти міста. Треба думати, то був комплімент. А друга все норовила звести мене зі своїм синком, утричі старшим за мене, який працював лісорубом, як мій батько, а обличчям скидався на гіркий гарбуз. — Іди сюди, — сказала мама.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx