10 прала шовк на цій же річці, їй до рук несподівано потрапила чудова перлина, і невдовзі вона завагітніла мною. У цих переказах я навіть не людина, а якась міфічна істота, але принаймні вони пояснюють моє погане самопочуття: з дитинства я відчувала біль у грудях, який час од часу вщухав, але ніколи не зникав повністю. Іноді мені здавалось, що в моєму серці є тріщина, яку неможливо нічим закрити. Раптом біль став гострішим. Я здригнулась, брови нахмурилися, пасмо шовку випало з рук на землю. Спробувала видихнути. На цей біль не було ради — треба чекати, поки він мине сам. Я все ще трималася за груди, коли звіддалік почула крик. Схоже, кричала дитина. «Сусу!» — розірвала мозок думка, але ж це було безглуздо. Я випросталась і примружилася, серце калатало від болю і від страху. Дві постаті наближалися берегом річки: за худенькою розпатланою дівчинкою гнався якийсь здоровило. У мене все похололо всередині, коли я його побачила: чорне волосся було коротко підстрижене в традиційному стилі мешканців царства У. «Чудовисько». Справжнісінький ворожище. Прямо тут, у Чжуцзі, у нашому селі. На нашому березі річки. —Будь ласка, допоможіть, — плакала дівчинка, втупивши в мене свої широко розплющені очі. Вона, очевидно, не прожила ще й повного зодіакального циклу — дванадцять років, була, мабуть, десь такого віку, як Сусу, якби їй дали шанс вирости. Коли дитина підняла свої худі руки, я побачила фіолетові синці на засмаглій шкірі. Вони явно були свіжі. Дівчинка та її переслідувач були вже за кілька метрів од мене. Ще ближче. «Зроби щось» — ці слова тиснули на мою свідомість, але я відчувала їх якось відсторонено, ніби це думала інша людина.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx