8 лежний бік, однак за кілька кроків йому здалося, що на території цвинтаря він не сам. До нього рухався назустріч якийсь чорний силует чоловіка, який тримав у руках дивний предмет з гачкоподібним кінцем. Бідолашний Тарас не розумів, яким чином йому реагувати на таке. Силует невідворотно наближався. Здавалося, ніби незнайомець готовий перейти на біг. «Кому взагалі спаде на думку бродити посеред бурі цвинтарем?» Тарас злякався і знову розвернувся. Він передумав благати про допомогу, маючи наміри заховатися, але незнайомець побачив його і намагався дістатися до нього якомога швидше. Не гаючи часу, поранений сторож побіг. Він тікав, минаючи дерева, два з яких вибігли назустріч і стукнули його. Другий удар виявився болючим і так втиснув у щоку скляний уламок, що нагадав удар струмом. Тарас почав плакати, не соромлячись свого страху. Йому хотілося заховатися, але незнайомець підходив все ближче і ближче, а його наміри залишалися такими ж — дістатися до сторожа та змусити забути про несподівану зустріч. Могили нагадували трампліни. Коли Тарас упав біля однієї з них, йому здалося, ніби за ногу хтось схопився і тягне донизу. Сторож поглянув назад, протер очі й спробував розгледіти незнайомця, однак не побачив нікого. Нападник кудись раптово зник. Намагаючись визволити ногу, Тарас почав пищати, не соромлячись, що почують мертві статуї біля історичних склепів. Він рвався з усієї сили, але нічого не виходило; наче тягнув хтось у десятки разів сильніший — якась потойбічна істота. Перебираючи руками по тілу, він дістався до стопи і тільки тоді серце трішки збавило ритм. Насправді штанина
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx