9 сторожа зачепилася за кущ, однак страх та паніка зробили свою справу, і йому вже відчувалося зростання тиску, який так турбував останні двадцять років нещасливого шлюбу. Тарас відновив дихання, але при цьому не переставав роздивлятися навколо у пошуках таємничого незнайомця. Зрозумівши, що краще втечі нічого не вигадаєш, він різко піднявся на ноги і побрів навмання, не розрізняючи і не осмислюючи своїх дій. Тарас так швидко летів, що не встигав оглядатися по сторонах. Діставшись до іншого боку кладовища, де, за виглядом найближчих надгробків, була розташована стара частина, на території якої ховали покійників ще сімдесят років тому, він зупинився і знову почав відновлювати дихання після важкого бігу. Кров не припиняла текти. Наче сама буря хотіла, щоб він помер від страху, але не змогла добитися свого. Тарас настільки зрадів, що дістався до кінця кладовища, що не помітив куди ступив ногами. Він встиг відчути, як земля стала провалюватися під ним і зникати у невідомій порожнечі. Серце настільки сильно забилося, що сповільнити його було неможливо. Біль затьмарив поранення уламком скла. На мить Тарас Островський заплющив очі, а коли розплющив їх, відчуваючи нестачу повітря, побачив того, хто призвів до пришвидшених ударів серця. Над могилою стояв чоловік у чорному комбінезоні, тримаючи у руках лопату. Серце почало битися втричі сильніше, розриваючи зсередини грудну клітку. Дихання не вистачало. Тарас задихався, дивлячись на похмуре обличчя. Він звалився у могилу, а невідомий планував присипати його живцем, однак не судилося цьому статися. Серце зруйнувало плани обох чоловіків. Стукнуло ще кілька сотень разів, а тоді сорокарічний сторож заснув навіки.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx