11 — Вам, може, й нічого ловити. Нічний сторож поранився склом під час бурі, заблукав посеред цвинтаря і звалився в якусь яму. Там у нього відмовило серце — чи то від страху, чи від несподіванки. Дружина не змогла додзвонитися і забила на сполох. Начальник приїхав, почав шукати сліди. Ну, а тоді нас… —Ви Чернов? — несподівано перервав їхню розмову голос з-за брами. Слідчий поглянув у бік кладовища, помітив неподалік сивого чоловіка у короткому сірому плащі та з медичними рукавичками на руках. Судячи з його зовнішнього вигляду, він належав до експертів, котрі мали починати оглядати покійника та місце загибелі, якщо тіло ще не забрали у морг. —Так, капітан Вадим Чернов! — відповів слідчий. — Мені доручили цю справу. Якщо, звісно, буде потрібно її відкривати. —Ви, якщо я правильно розумію, з кримінального відділу? — Саме так! — зізнався Чернов. —Ми не знаємо, чи це ваша справа. Розберетеся самі. Вадим мовчки кивнув патрульному і попрямував за криміналістом углиб цвинтаря. Дорогою він розглядав поховання, хоча в передній частині кладовища, по суті, й дивитися не було на що. Звичайні могили з пам’ятниками, котрі можна зустріти будь-де, а не тільки в цьому похмурому місці. Деякі зміни в ландшафт принесла нічна буря, встеливши могили гілками з дерев та пожовтілим листям, яке ще дивом не попримерзало о такій порі року. Працівники органів рухалися до центру, але не поспішали, обминаючи завали та калюжі. Пройшовши кілька хвилин передньою частиною, експерт звернув у напрямку «старого кварталу».
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx