12 —Навіщо покійний бігав під час бурі? — запитав Чернов, не гаючи часу мовчанням. — Тут наче торнадо пройшлося. —Це ви маєте дізнатися, хоча мені причина здається доволі простою. — Поясніть! —Дружина дзвонила диспетчеру і повідомила, що зниклий чоловік цієї ночі тільки вчетверте вийшов на цю роботу. Про ці місця ходить кепська слава, тому вона не змогла заснути, кілька годин очікуючи хоч якогось дзвінка від коханого. — Маєте на увазі, що він ще не знав територію? — перепитав Чернов. — Так! Коли вони дійшли до місця трагедії, назустріч їм вийшов якийсь дивний чоловічок низького зросту в чорному костюмі з білою сорочкою. Він поспішив зустріти слідчого й обережно провести повз небезпечні ділянки. Попереду нього рухалося маленьке черевце, а легка лисина вже ставала помітною. Потягувало запахом алкоголю, але не поганою аурою. — Ви той десантник, про якого мені розповідали? — подав руку низький чоловік. — Не знаю, що саме розповідали… — ніяково потиснув йому руку Вадим. — Герой війни, нагороджений кількома престижними орденами. Потім допомагав рятувати від голоду населення Судану, брав участь у благодійних проєктах у Сирії. Кажуть, що у кримінальному відділі прийшов на поповнення хлопець з яйцями та медалями. «Добре, що там не написали, що інколи я бачу людські душі!» — подумав Чернов. — Нічого собі, капітане! — присвиснув поруч експерт, наче прочитав думки.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx