21 парк — бо Брін тоді страшенно хотіла стати ветеринаркою — або на пікнік. А потім якось просто не повернувся. Минуло понад п’ятнадцять років, а Брін досі сподівалася, що повернеться. Вона витягла ключ з гаманця. Три тижні тому їй віддали цей ключ разом з детальним списком справ. Мати поїхала у чергову ділову подорож, після якої вона зазвичай зупинялася в спа-санаторії або ретриті для медитацій. Ключ, а також кварту молока й інші продукти зі списку, вона залишить тут наступної середи, коли прийде розібрати пошту. Мати повернеться вранці у четвер. Вона вийняла листи зі скриньки, засунула собі під пахву і тільки потім відімкнула двері й ступила в коридор, щоб відключити сигналізацію. Зачинила двері, знову поклала ключ до гаманця. І пішла спочатку на кухню. Та була зразком сучасного стилю з того кабельного телеканалу про дім і сад — неіржавна сталь, білі шафки, блискучі білі кахлі, велика вінтажна мийка і стіни сіро-бежевого кольору. Брін опустила сумку та листи на центральний столик- острівок, повісила дощовик на високий стілець без спинки. Встановила таймер на одну годину і взялася відчиняти вікна. Спочатку в кухні, об’єднаній зі столовою кімнатою та вітальнею. Все сплановано за концепцією відкритого простору, розкішний паркет з широких планок. Оскільки в гардеробній кімнаті теж було вікно, Брін відчинила і там. Не було й легенького вітерця, але в переліку значилось «провітрити», а Брін робила все за правилами. Забрати листи, щоб віднести нагору. У третій спальні, яку мати перетворила на кабінет, Брін поклала листи на стійку у формі літери L, що слугувала конторкою. Тут для стін вибрали колір кави з молоком, а шкіряне робоче крісло було шоколадно-коричневим. Безкомпромісно впорядковані полиці містили нагороди, яких мати встигла
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx