26 кредити, які, за її розрахунками, виплачуватиме практично до безкінечності. Вона випустилася — із задовільними оцінками — знайшла прийнятну вчительську посаду, потім ще підбила кредит, бо, щоб вдержатися на роботі, потрібен був магістерський ступінь. І весь цей час на її ім’я існував інвестиційний рахунок? Купи не клеїлося. Брін почала перебирати папери, щоб поскладати їх у стоси під кожну теку. Далеко вона не просунулась. Вона мало що знала чи розуміла про інвестиції, акції чи дивіденди, але цифри читати вміла. А в місячному звіті, як там було вказано, за травень 2014 року — коли вона ледь зводила кінці з кінцями, гарувала на тих двох підробітках та їла одну лапшу швидкого приготування — в цьому звіті загальною сумою на рахунку значилося більш ніж дев’ятсот тисяч доларів. Тисяч! — Не може бути, — пробурмотіла Брін. — Не може бути. Але ім’я на рахунку значилося її — а поруч з ним було материне. Вона прогортала інші документи і знайшла відповідність із щомісячним переказом з Банку Ірландії. Встала з-за столу, сліпо покрокувала до вікон, знімаючи резинку, яка тримала волосся. Батько. Це батько надсилав їй гроші щомісяця. Він гадав, це компенсує, що її кинув? Що ніколи не дзвонив, не писав, не навідував? — Ні, ні, ні. Але… Мати знала і не сказала їй. Знала й дозволила їй думати, що батько просто зник, перестав платити аліменти, покинув їх і оком не змигнувши? А він не зник. Брін довелося перечекати, поки руки перестануть дрижати, а в очах більше не пектиме від сліз. Потім вона повернулася за конторку, розклала по місцях папери, посортувала листи і ретельно прочитала останній місячний звіт.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx