27 Горе й образа кристалізувалися у спокійний, сталий вогник люті. Вона витягла телефон і набрала номер менеджера, відповідального за рахунок. — Бентон Елсворт слухає. — Містере Елсворт, це Брін Келлі. Я… — Міс Келлі! Яка несподіванка. Як приємно нарешті вас почути. Сподіваюся, з вашою матір’ю все добре. — Певна, що так. Містере Елсворт, мені щойно стало відомо про існування рахунку на моє ім’я, яким займається ваша фірма та на якому є гроші від інвестицій на загальну суму три мільйони вісімсот п’ятдесят три тисячі вісімсот двадцять доларів та, хм, шістдесят п’ять центів. Чи це так? — Я можу назвати вам суму на рахунку на сьогоднішню дату. Але не певен, що ви маєте на увазі, коли кажете, ніби вам стало відомо. — Це мої гроші? — Так, авжеж. Я… — Чому в цьому рахунку також значиться ім’я моєї матері? — Міс Келлі, — промовив він повільно, — рахунок відкрили, коли ви ще були неповнолітньою, і ви висловили бажання, щоб ним і далі керувала ваша мати. Можу вас завірити, вона сумлінно піклувалася про ваші інвестиції. — Яким чином я висловила це бажання? — Місіс Вілкокс пояснила, що ви не мали охоти до інвестування, а ви жодного разу не зв’язувалися зі мною чи нашою фірмою, щоб надіслати вимогу перевести рахунок винятково на ваше ім’я. — Бо я не знала про існування рахунку до сьогодні. — Я впевнений, сталося якесь непорозуміння. Можливо, краще буде зустрітися з вами та вашою матір’ю та все прояснити. — Моєї матері немає в місті, вона зараз у ретриті без доступу до телефону та інтернету. — І Брін подумала, що врешті їй пощастило. — Але гадаю, що нам з вами слід все прояснити.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx