ЧАСТИНА ПЕРША ХИЖАКИ ТА ЗДОБИЧ
13 Розділ 1 Судячи з крові на її руках і пива на пальті, вечір обіцяв бути жахливим. — Сучка, — прогарчав чоловік, затискаючи ніс. Кров просочувалася між його пальцями й доповнювала краплину пива, що рівномірно стікала з розбитого кухля по барній стійці. Ая лишень провела долонями по шкіряних штанах і нахмурила брови, помітивши криваві плями на руках. Това до кінця життя дражнила б її цим інцидентом. Подруга завжди відзначала вміння Аї повертатися до Кварталу вкритою чужими фізіологічними рідинами й із таким запахом, наче та викупалася у свинячому кориті. Але вона ніколи не дивувалася щиро. Ая, як Третя королеви, безумовно, часто ставала свідком кровопролиття. Її прозвали Очима королеви. Шпигункою Джианни. — Якщо торкнешся мене ще раз, я зламаю тобі дещо значно важливіше, — тихо проспівала Ая чоловікові. Вона звикла до безладу у «Скволі», адже лише за останні два тижні тричі вистежила там чоловіків-відпочивальників. Жінка щосили намагалася тримати себе в руках, але п’яний, розпусний завсідник став останньою краплею. Ніхто навіть оком не кліпнув, коли вона його вдарила. «Сквол» приваблював найгірших мешканців Данмідена та його гостей — азартних гравців, дебоширів і злодіїв. Очевидно, Ая вписалася ідеально. Чоловік кинувся геть, продовжуючи лаятися, а Ая послала бармену сором’язливу усмішку. Він не зводив із неї очей усю
14 ніч — власне, кожну ніч, коли вона там була. Бармен підійшов до жінки, своєю широкою статурою затуляючи ті слабкі відблиски світла, що мерехтіли за барною стійкою. — Гарний маєш вигляд, — сказав він із самовдоволеною посмішкою. Чоловік провів рукою по лисій голові, і біцепси заграли від цього руху. Кожен Зелуус — той, кого обдарували надзвичайною силою, — був практично ходячим велетнем. А цей славився ще й відповідним самолюбством. — Але за склянку доведеться заплатити. Ая розстебнула пальто й кинула його на стілець поруч, обпершись стегном об барну стійку. — Можливо, я знайду інший спосіб загладити свою провину. Очі чоловіка засвітилися від цієї пропозиції, а сильні передпліччя вчепилися в стійку. — Я теж умію влучно бити, ти знала? А я розповідав, як голими руками впорався з двома Аніма? Цю історію вона чула двічі. Здоровань обожнював вихвалятися минулим бійця на рингу. Коли він розповідав історію вперше, Ая ледве стрималася, щоб не закотити очі. Хоча Аніма використовували свою силу життя і смерті, щоб передусім зцілювати людей, могли вони завдавати й смертельної шкоди. Простий дотик руки — і чиєсь серцебиття зупиняється за лічені секунди. Навіть такий Зелуус, як цей, не вистояв би проти них. Так чи інакше, вона була майже цілком упевнена, що Аніма заборонено брати участь у боях на рингу. Ая нахилилася ближче, вдаючи вкрай зацікавлену, коли він знову заходився розповідати ту байку. Вона ласкаво всміхнулася і накрутила пасмо темно-каштанового волосся на палець, поки бармен бубонів, нестримно розмахуючи руками. Вона обережно пропустила силу крізь себе. Захисту немає. Чудово.
15 — Як такий сильний боєць, як ти, опинився в такому місці, як це? — запитала вона, відпиваючи пива. Він пильно стежив за рухом її язика, коли та злизувала піну з губ. Зелуус знизав плечима: — Не все так погано. Я керівник, ти ж знаєш. Ая насилу широко розплющила очі. — Справді? То он твій кабінет, до якого ти щоразу крадькома повертаєшся? — Вона кивнула в бік захищеного охороною підсобного приміщення ліворуч від бару. Жінка добре знала, що в такій дірі, як ця, кабінету не знайти. Але вона грайливо провела рукою вздовж невеликого простору між ними, обводячи татуювання Корпсоми на його зап’ясті — кола з лінією посередині. — Можливо, ми могли б туди піти. Здається, там… ми зможемо побути наодинці. Бармен похитав головою. — Кабінет не мій. — Він витримав паузу й озирнувся. — Я справді не повинен говорити це, але… Жінка випустила силу наполегливіше, і чоловік продовжив, не помітивши, як вона переконала його в необхідності повідомити цю інформацію: — Двоє чоловіків навідуються сюди вже кілька тижнів. Думаю, приїхали вони з Трагіру, судячи з акцентів. Вони навіть не намагаються добирати слова під час розмови. Але ж я їх слухаю. — Він знову обвів приміщення поглядом, а потім нахилився ближче, перейшовши на шепіт. — Вони купують зброю за межами ради. Я подумую отримати частку в обмін на те, що не здам їх. — Ось воно як, — зітхнула Ая. Торгова рада Тали, як головний постачальник зброї для імперії, завжди дбала про регулювання торгівлі зброєю та обсяги її продажу іншим королівствам. Вочевидь, Трагіру не вистачало зброї. Бармен посміхнувся.
16 — Із чорним ринком не жартують. У мене є важелі впливу. — Він обвів її тіло очима, затримавшись на глибокому вирізі чорного светра. — Можливо, я придбаю трохи твого часу, щоб побути разом. Ти надто вродлива, щоб працювати у «Скволі». Скромна усмішка застигла на обличчі Аї, коли він потягнувся вперед та обхопив її підборіддя, погладжуючи великим пальцем щелепу. Яка гидота. І гидотно легко. Персі не вміли маніпулювати. Вони могли лише переконати когось зробити те, що хотіли. Але зовсім не обов’язково, щоб їхнє бажання було сильним — особливо для таких Персі, як Ая. Вона нахилилася ближче, достатньо, щоб чоловік відчув її подих на вустах: — Я тобі не по кишені. Вона схопила кухоль і розбила об його голову, скло розлетілося на друзки, а чоловік звалився, мов каменюка. Ая крутнулася і штовхнула плечем завсідника, який стояв поруч, унаслідок чого той врізався обличчям у жінку, яку так довго намагався звабити. Жінка ахнула й схопила копицю його сивого волосся, жбурнула чоловіка в огрядного джентльмена, що грав у більярд позаду неї, а потім… Повний гармидер. *** Ая вхопила один із покинутих напоїв на стійці й випила його одним махом, а потім попрямувала до підсобки. Їй довелося пересуватися швидко. Трагір запасався зброєю, можливо, навіть готувався до війни. А завдяки хаосу в барі в неї залишалися лічені хвилини до того, як торговці вислизнуть. Ая відчула, як усередині зростало прохолодне, спокійне почуття — саме воно охоплювало жінку, коли наступний етап завдання набував ясності. Вона дозволила почуттю розлитися
17 по тілу, поки все не стихло, поки її жили не скрижаніли, а потім проскочила крізь сварливих завсідників, легко маневруючи між ударами завдяки стрункій фігурі. Ая пригнулася від стільця, націленого їй у голову, не сповільнюючи ходу. П’ятнадцять кроків до підсобки. Десять. П’ять. Охоронці нарешті помітили тендітну фігуру посеред сутички. Вони здійняли мечі, рішуче готові викрикнути попередження. Але їм не вистачало спритності, щоб упіймати Очі королеви. Вона вже випустила ножа з піхов, пристебнутих до стегна. — Димінара передає вітання. Вона кинулася на першого охоронця; ніж прослизнув під держалом його меча й устромився в груди. Чоловік помер ще до того, як упав на землю. Ая крутнулася, і лезо розсікло горло другого охоронця. Кров бризнула їй в обличчя, але Ая не зупинилася. Перестрибнувши тіла, жінка кинулася до дверей ліворуч, протаранивши їх плечем. Кімната була тісною та темною. Маленький дерев’яний стіл і табуретки перевернули в поспіху до дверей, які виходили в бічний провулок. Ая проштовхувалася крізь ящики й коробки, вибігаючи за двері. Чоботи заковзали на крижаній бруківці. Двоє чоловіків подолали вже половину вулиці, рухаючись подалі від доків. Начебто на задвірках було безпечніше. Бовдури. Ці вулиці були лабіринтом, повним поворотів і глухих кутів. Вона зосередила погляд на коричневому плащі найближчого торговця, який майорів попереду, поправляючи ніж, і відвела руку назад, вдихнувши глибоко й рівномірно. Лезо вилетіло з її руки та з тихим стуком устромилося в плече чоловіка. Він повалився з лементом.
18 У його супутника, який озирнувся і примітив кров на обличчі жінки, аж підкосилися ноги. Ая метнула ніж у напрямку його голови — досить близько, щоб зачепити вухо. — Наступним поцілю вже у твою довбешку, — гукнула вона йому вслід. — З вас двох живим мені потрібен лиш один. — Чоловік зупинився, повільно підняв руки та покірливо опустився на коліна. — Мудрий вибір. Ая покрокувала до першого торговця, розпластаного на землі; його болісні крики відлунювали від вишикуваних уздовж вулиці цегляних будівель. — Замовкни, — звеліла вона, підіймаючи лежачого із землі. — Як я вже сказала, мені потрібен лише один із вас. — Чоловік заскиглив, але стиснув губи й затремтів у її хватці. Ая окинула поглядом пристань, але не помітила ані сліду Ронана, королівського гвардійця, призначеного патрулювати провулок. Ще й постачальник кудись подівся. — Вас мало бути троє, — невимушено зауважила вона, переводячи погляд з одного торговця на іншого. — Де ваш постачальник? Чоловік, що стояв навколішки на землі, похитав головою. — Ми були тут самі. Ая зітхнула, відмотуючи мотузку з того боку, де її закріпила. Вона поволокла пораненого ножем торговця вперед, підступаючи до його напарника, і відпустила лише тоді, коли нахилилася зв’язати чоловікові руки. Він нікуди не дінеться — точно не з ножем, устромленим у плече. — Бреши мені, скільки душа забажає, — видихнула вона. — Але попереджаю… Виконавець терпіти не може брехні. Кадик чоловіка різко ворухнувся, коли він ковтнув слину. Авжеж, репутація Другого королеви значно випереджала його самого; навіть чужоземні радники знали, що з ним краще не жартувати.
Ая підвелася, її суглоби заклякли й занили від холоду. Вона витягла черговий моток мотузки й зав’язала зап’ястя другого чоловіка, знову позираючи на пристань. Ронан досі не прийшов. Можливо, він переслідував постачальника. Вона вгамувала хвилювання, яке пронизувало її нутро, і натомість сягнула по свою силу. — Наскільки я розумію, ви обидва бажаєте жити? — запитала вона й, злегка схиливши голову, окинула чоловіків оцінювальним поглядом. Вони насторожено переглянулися, перш ніж коротко кивнути. Ая дозволила своєму внутрішньому пориву плинути, дозволила йому огорнути рішучість вижити. — Тоді вперед, ступайте.
20 Розділ 2 Двадцять клятих хвилин. Саме стільки часу знадобилося тремтячим торговцям, щоб дістатися до покинутого складу на околиці Рулайну, розважального району, розташованого вздовж порту Данмідена. Ая сподівалася зустріти там Ронана з постачальником, але натомість побачила лише Ліама, ще одного Персі з Димінари, який, як і планувалося, чекав на них усередині. — Ронана немає? — пробурмотів він, коли вони зачинили за собою важкі дерев’яні двері, прив’язавши торговців до двох стільців усередині. — Ні, — різко відповіла Ая. Вона розтирала руки, сумуючи за рукавичками, яких так і не знайшла у своїй кімнаті. «Присягаюся, якщо ця чортова ніч не закінчиться якомога швидше…» — Я думала, він погнався за постачальником, але якщо його все ще немає… Ліам зітхнув; яскраве місячне сяйво відкидало тіні на його темно-коричневу шкіру та чорне волосся, підстрижене на скронях та потилиці. Він провів рукою по квадратній щелепі та скривився від холоду. — Укотре вже Королівська гвардія партачить роботу, — похмуро зауважив він. Королева наполягала, щоб Димінара співпрацювала з Гвардією, яка відповідала за її щоденний захист і охорону громадського порядку в місті. Але найбільша небезпека загрожувала лише Димінарі, елітному війську Візій королеви, яке складалося з воїнів, учених і шпигунів, благословенних ядрами
21 богоподібної сили Дев’ятьох Божеств. Ніхто краще не підходив для цього завдання. Різкий поділ між Гвардією та Димінарою призвів до сильної напруженості. Хоча навіть Гвардії вистачало мізків не втручатися. Димінари були смертельно небезпечними. Удалині пролунав передзвін дзвонів із центру міста. Минула година після півночі. Ая відштовхнулася від дверей, на які спиралася. — Вони стверджують, що були самі, без постачальника. Тисни на них, доки він не об’явиться, — наказала вона, киваючи в бік складу. Ліам почне допит, використовуючи здатність переконання, щоб отримати якнайбільше інформації, доки не прибуде Виконавець і не візьметься за важку роботу. Якщо хтось і міг розколоти інформаторів, то це був Другий королеви. — Нехай Саудра наставляє мене, — пробурмотів Ліам, наполовину прощаючись, наполовину молячись до їхньої богині-покровительки. Ая кивнула на знак згоди. Їм, безумовно, не завадила б допомога. Вітер завивав, коли Ая почала спускатися ґрунтовою стежкою, що вела до міста, схиливши голову від холоду. Коли вітер Вентале обрушив гнів на гірський хребет Мала, його подих пронизував так сильно, що заморожував навіть граніт. Легенда стверджує, що Вентале слугував попередженням від богів: хоча Візії все ще володіли ядрами сили, Божества зберегли здатність очистити світ. Раніше вони вже майже завершили справу, але готові повторити її в майбутньому, якщо Візії не дотримуватимуться встановлених для них меж. Але єдине застереження, яке крутилося в голові Аї, стосувалося переохолодження. Недарма рада відчайдушно піклувалася про добробут вівчарів. Якщо хтось бажає процвітати в Данмідені, то йому необхідні лише вовна та зброя, — так часто стверджували їхні торговці.
22 І хоча її светр ефективно спокусив бармена, проти крижаної температури він виявився безсилим. Шкода, що вона не прихопила із собою плаща. Ая квапилася через центр Рулайну, дедалі пришвидшуючи ходу, коли наближалася до вимощеної бруківкою доріжки, яка знаменувала кінець розважального району та початок Торгового кварталу. Що далі вона віддалялася від річкових доків, тим краще. Лорейн, що протікала з гір через центр міста та впадала в Анатське море, приносила вітер із Маласу, — звідти й безжальний холод. Ая нарешті дісталася Торгового кварталу, і лише пронизливе завивання вітру зливалося зі скрипом дерев’яних вивісок над крамницями та ресторанами. Вона пірнула в провулок поруч із «Едемом» — найкращим закладом харчування в місті. Світло мерехтіло в його вітражах, розсіюючи слабкі барвисті відблиски на чорних, сірих і коричневих стінах провулка. Заплющивши очі та затамувавши подих, вона могла б уявити, що відчуває тепло домашнього вогнища, яке проникало на вулицю. Час від часу вулицю сповнювали регіт і музика, коли відчинялися двері із червоного дерева й на головну вулицю виходили спотикаючись гуляки. Ніхто навіть не глянув у її бік. Жінка сумнівалася, що хтось узагалі помітив її присутність. Ая майстерно розчинялася в тіні. Невидимість уже давно її влаштовувала. Щойно дзвони на головній площі вдарили другу годину після півночі, з ресторану вискочила галаслива юрба, викрикуючи запевнення в тривалому партнерстві та мирі аж до скону. Ая закотила очі, розуміючи, що вже завтра вони знову сперечатимуться одне з одним про тарифи, торгові шляхи та все інше, що допоможе їм заробити більше грошенят, ніж вони на те заслуговують. Сволоти. Поголовно.
23 Компанія побажала один одному доброї ночі, й більшість із них вирушила до своїх маєтків та розкішних готелів на околицях району. Дехто попрямував у бік Рулайну, ймовірно, щоб продовжити розпусний вечір. Зрештою залишився лише один: молодий чоловік, який простував до центру міста тихою ходою. Ая залишалася в тіні, слідуючи за ним, але трималася на кілька кроків позаду, щоб переконатися, що їх ніхто не вистежує. Він був високим; важка вовняна куртка не приховувала міцної статури. Вітер розтріпав його волосся, яке ззаду ледь досягало коміра пальта. Ая спостерігала, як він невимушено спускався головною вулицею міста, крокуючи рівно й спокійно, ну зовсім безтурботно. Небезпечно для нічної прогулянки наодинці. Ая скоротила відстань між ними, дочекавшись, поки він зверне на звивисту алею, звідки починався крутий підйом до Кварталу, і безшумно слідувала за ним. Одним швидким рухом чоловік притиснув її рукою до кам’яної стіни, а іншою — приставив клинок до горла. — Приємно знати, що ти справді звертаєш увагу на мене, — прохрипіла вона. — Чорт забирай, Ає! — Вілл відкинув клинок, його сірі очі спалахнули гнівом. Він зашарівся і прогарчав: — Тобі пощастило, що я тебе не вбив. — А тобі пощастило, що я не зробила нам усім послугу й не зарізала тебе по дорозі додому, — замріяно відказала вона. Рука Вілла ще сильніше притиснула її до стіни, широка щелепа напружилася. Проте чоловік зупинився через пронизливий вітер у провулку й зморщив ніс. — Від тебе тхне так, ніби ти прийняла ванну з пивом і сечею. — Це і є твій секрет зваблення стількох жінок, яких ти затягуєш у ліжко?
24 — Хочеш дізнатися? — манірно промовив він, розтягуючи слова, та скривився в пустотливій посмішці, коли підійшов іще ближче й утупив у неї очі з-під густих вій. Ая різко відштовхнула чоловіка: — Я краще вшпигну себе власним кинджалом. Вілл перехопив її руку, провівши очима по крові, що запеклася на кісточках її пальців і обличчі: — Бачу, ти влаштувала безлад. Знову. В одну мить вона вирвалася з його рук. Ая збила Вілла з ніг, і той тихо звалився на землю. — Торкнешся мене ще раз, і ми перевіримо, чи стікатиме кров’ю твоє обличчя так само рясно, як і його. Сміх Вілла пролунав низько й похмуро, але відбився від грубих кам’яних стін провулка. — Ти як завжди вражаєш мене чарівністю. Та нехай допоможуть боги всім, хто побачить тебе й вирішить, що ти справді така лагідна, якою здаєшся, — муркотів він, підводячись із землі. — А тепер, чи не бажаєш поділитися чимось корисним? Якщо так, то говори. Тут страшенно холодно, й узагалі-то на мене чекає одне з тих теплих ліжок. А тобі треба терміново помитися. Ая стримала гнівну відповідь, яка загрожувала зірватися з вуст. Вона могла перенести колотнечу в барі без жодної передишки, але Вілл… Вілл завжди майстерно грав на нервах жінки; дошкуляв їй доти, доки повідець, який її стримує, не просто ослабне, а й остаточно обірветься. Його батько, Ґейл, був першою Візією в історії Данмідену, яка увійшла до Торгової ради Тали. Він допоміг зміцнити становище Тали в торгівлі, хоча такі королівства, як Трагір, пропонували значно більше, зокрема, розкішні ласощі. Проте успіх Ґейла не змінював того факту, що він і його син були двома найжахливішими покидьками з усіх, кого вона коли-небудь зустрічала. Ая ненавиділа цих двох відтоді, як
25 тринадцять років тому Вілл з’явився на її порозі зі звісткою про смерть її матері під час однієї з подорожей Ґейла. І за цих самих обставин він ледь не позбавив Аю місця в Димінарі. Однак щодо холоду Вілл не брехав. Чи ванни. Що ж до тих, хто зігрівав його ліжко… то була їхня власна халепа. — З огляду на те, що ти потрібен на складі, плотські втіхи доведеться відкласти. Їм потрібна зброя. Покупці перебувають на складі, але постачальник вислизнув до моєї появи. Ронан не прийшов. Вілл витримав паузу, обтрушуючись від пилу, однією рукою проводячи по пасмах волосся, і буркнув: — Не прийшов? Що ти маєш на увазі? Незважаючи на пекло, через яке Ронан змусив її пройти сьогодні ввечері, роздратування охололо від грізного тону голосу Вілла. Такий настрій не віщував добра нікому з тих, хто потрапляв під гнів чоловіка. За часів юності, коли вони навчалися разом у школі, легко забувалося, що сила Сенсайноса Вілла — здатність відчувати й керувати чужими емоціями та відчуттями — поширювалася на страх, відчай і навіть біль. Його привабливість вдало приховувала цей факт. Чорне волосся було густим і хвилястим, бліда шкіра з оливковим відтінком створювала враження, що він повсякчас засмагав на сонці. Завдяки гострим рисам обличчя та ідеально скроєному одягу він скидався на молодого аристократа. Усі очікували, що Вілл успадкує торгову імперію свого батька. Але потім Вілл приєднався до Димінари, і стало очевидно, що його справжній талант полягає не лише в ролі наглядача королеви в Торговій раді Тали, але і її Виконавця. Темний принц Данмідена. Ті, хто бачив, як він учиняв розправу над ворогами, переказали достатньо історій, щоб навіяти страх, який переслідував його скрізь і всюди.
26 — Ронан, мабуть, напився в якомусь барі, — нарешті пробурмотіла Ая. — Отже, ти зазнала невдачі, — повільно відказав Вілл. — Постачальника впустили. Ая, пильно спостерігаючи за чоловіком, проігнорувала бажання схопитися за кинджал. — Можливо, я б його наздогнала, якби ти не наполіг на тому, щоб я була твоїм гінцем, — прошипіла вона. Доповідаючи йому про одержані відомості, наче якийсь прислужливий песик, їй захотілося комусь врізати. Вілл лише розвернувся до звивистої стежки, яка вела до Кварталу, озираючись на неї з нетерпінням. Вона волочила ноги поруч із чоловіком, даючи свисту вітру заповнити тишу. Жінка сподівалася, що він попрямує безпосередньо до складу й дасть їй змогу спокійно повернутися додому. Додому. На мить теплоти Кварталу — маленького, схожого на палац дому Димінари — вистачило, щоб майже зірвати стогін із її вуст. Тіло боліло від холоду та бійки в барі. Залишалося сподіватися, що Елара приберегла трохи шокольди в їдальні. За традицією, теплий медовий напій подавали, коли починав завивати Вентале. «Щоб духи трималися подалі, а плоть залишалася цілою, — сказала б головна куховарка королівської кухні, поглядаючи на сусідні вершини Маласу. — Вентале не схиляється ні перед ким, навіть перед Димінарою». — Можливо, наші друзі із заходу розщедряться на інформацію про постачальника і я звільню тебе від необхідності вистежувати їх самотужки, — зрештою пробурмотів Вілл, упиваючись очима в стежку попереду. Та Ая відчула в його словах приховану погрозу. — Як тобі вдалося впевнитися, що вони купують зброю? Вона зиркнула на нього, але погляд Вілла, усе ще прикутий до дороги, був розважливим, а не зверхнім.
27 — У підсобку пускали лише бармена. Усе, що знадобилося, — це налаштувати його на потрібний лад і відвернути увагу. Вілл розсміявся: — Тож ти спокусила його своєю красою, переконала розповісти всі секрети, а потім знищила його бар. — Він глянув на її заляпаний пивом і кров’ю одяг. — Неймовірно. — Ти нестерпний. — Я це вже чув. Почуття взаємні, дорогенька Ає. Адже трьох років роботи пліч-о-пліч у королівській Тріаді — званні, закріпленому за трьома найдовіренішими членами Димінари королеви — було недостатньо, щоб озлобленість між ними розтанула. Ая проігнорувала чоловіка, вирішивши натомість зосередитися на наближенні до палацу. Квартал розташовувався в глибині Королівських володінь, які розкинулися серед лісу високо в горах, над містом. — Гадаю, мені доведеться відвідати Ронана після того, як я закінчу з торговцями, — зітхнув Вілл. Ая підвела брову, коли вони проминули залізну браму палацу та вийшли на кам’янисту, обсаджену високими соснами стежку, яка привела їх до Кварталу. — Чому ти не прямуєш до складу? Вілл вишкірив зуби. — Я ж казав, мені треба зігрітися в ліжку. — Він розсміявся, примітивши огиду на її обличчі. — Боги, який погляд. Розслабся, добре? Я хочу перевдягтися. — Вілл махнув рукою на своє двобортне пальто й чорні штани. — Ненавиджу це благородне вбрання. Ая подумувала сказати, що зі списку речей, які він може ненавидіти в собі, одяг, безсумнівно, має займати останнє місце. Але вона стрималася, поки вони пробиралися повз стайні, аж як за поворотом відкрилася велика галявина, а в її центрі розлігся Квартал.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx