20 Розділ 2 Двадцять клятих хвилин. Саме стільки часу знадобилося тремтячим торговцям, щоб дістатися до покинутого складу на околиці Рулайну, розважального району, розташованого вздовж порту Данмідена. Ая сподівалася зустріти там Ронана з постачальником, але натомість побачила лише Ліама, ще одного Персі з Димінари, який, як і планувалося, чекав на них усередині. — Ронана немає? — пробурмотів він, коли вони зачинили за собою важкі дерев’яні двері, прив’язавши торговців до двох стільців усередині. — Ні, — різко відповіла Ая. Вона розтирала руки, сумуючи за рукавичками, яких так і не знайшла у своїй кімнаті. «Присягаюся, якщо ця чортова ніч не закінчиться якомога швидше…» — Я думала, він погнався за постачальником, але якщо його все ще немає… Ліам зітхнув; яскраве місячне сяйво відкидало тіні на його темно-коричневу шкіру та чорне волосся, підстрижене на скронях та потилиці. Він провів рукою по квадратній щелепі та скривився від холоду. — Укотре вже Королівська гвардія партачить роботу, — похмуро зауважив він. Королева наполягала, щоб Димінара співпрацювала з Гвардією, яка відповідала за її щоденний захист і охорону громадського порядку в місті. Але найбільша небезпека загрожувала лише Димінарі, елітному війську Візій королеви, яке складалося з воїнів, учених і шпигунів, благословенних ядрами
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx