22 І хоча її светр ефективно спокусив бармена, проти крижаної температури він виявився безсилим. Шкода, що вона не прихопила із собою плаща. Ая квапилася через центр Рулайну, дедалі пришвидшуючи ходу, коли наближалася до вимощеної бруківкою доріжки, яка знаменувала кінець розважального району та початок Торгового кварталу. Що далі вона віддалялася від річкових доків, тим краще. Лорейн, що протікала з гір через центр міста та впадала в Анатське море, приносила вітер із Маласу, — звідти й безжальний холод. Ая нарешті дісталася Торгового кварталу, і лише пронизливе завивання вітру зливалося зі скрипом дерев’яних вивісок над крамницями та ресторанами. Вона пірнула в провулок поруч із «Едемом» — найкращим закладом харчування в місті. Світло мерехтіло в його вітражах, розсіюючи слабкі барвисті відблиски на чорних, сірих і коричневих стінах провулка. Заплющивши очі та затамувавши подих, вона могла б уявити, що відчуває тепло домашнього вогнища, яке проникало на вулицю. Час від часу вулицю сповнювали регіт і музика, коли відчинялися двері із червоного дерева й на головну вулицю виходили спотикаючись гуляки. Ніхто навіть не глянув у її бік. Жінка сумнівалася, що хтось узагалі помітив її присутність. Ая майстерно розчинялася в тіні. Невидимість уже давно її влаштовувала. Щойно дзвони на головній площі вдарили другу годину після півночі, з ресторану вискочила галаслива юрба, викрикуючи запевнення в тривалому партнерстві та мирі аж до скону. Ая закотила очі, розуміючи, що вже завтра вони знову сперечатимуться одне з одним про тарифи, торгові шляхи та все інше, що допоможе їм заробити більше грошенят, ніж вони на те заслуговують. Сволоти. Поголовно.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx