23 Компанія побажала один одному доброї ночі, й більшість із них вирушила до своїх маєтків та розкішних готелів на околицях району. Дехто попрямував у бік Рулайну, ймовірно, щоб продовжити розпусний вечір. Зрештою залишився лише один: молодий чоловік, який простував до центру міста тихою ходою. Ая залишалася в тіні, слідуючи за ним, але трималася на кілька кроків позаду, щоб переконатися, що їх ніхто не вистежує. Він був високим; важка вовняна куртка не приховувала міцної статури. Вітер розтріпав його волосся, яке ззаду ледь досягало коміра пальта. Ая спостерігала, як він невимушено спускався головною вулицею міста, крокуючи рівно й спокійно, ну зовсім безтурботно. Небезпечно для нічної прогулянки наодинці. Ая скоротила відстань між ними, дочекавшись, поки він зверне на звивисту алею, звідки починався крутий підйом до Кварталу, і безшумно слідувала за ним. Одним швидким рухом чоловік притиснув її рукою до кам’яної стіни, а іншою — приставив клинок до горла. — Приємно знати, що ти справді звертаєш увагу на мене, — прохрипіла вона. — Чорт забирай, Ає! — Вілл відкинув клинок, його сірі очі спалахнули гнівом. Він зашарівся і прогарчав: — Тобі пощастило, що я тебе не вбив. — А тобі пощастило, що я не зробила нам усім послугу й не зарізала тебе по дорозі додому, — замріяно відказала вона. Рука Вілла ще сильніше притиснула її до стіни, широка щелепа напружилася. Проте чоловік зупинився через пронизливий вітер у провулку й зморщив ніс. — Від тебе тхне так, ніби ти прийняла ванну з пивом і сечею. — Це і є твій секрет зваблення стількох жінок, яких ти затягуєш у ліжко?
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx