26 — Ронан, мабуть, напився в якомусь барі, — нарешті пробурмотіла Ая. — Отже, ти зазнала невдачі, — повільно відказав Вілл. — Постачальника впустили. Ая, пильно спостерігаючи за чоловіком, проігнорувала бажання схопитися за кинджал. — Можливо, я б його наздогнала, якби ти не наполіг на тому, щоб я була твоїм гінцем, — прошипіла вона. Доповідаючи йому про одержані відомості, наче якийсь прислужливий песик, їй захотілося комусь врізати. Вілл лише розвернувся до звивистої стежки, яка вела до Кварталу, озираючись на неї з нетерпінням. Вона волочила ноги поруч із чоловіком, даючи свисту вітру заповнити тишу. Жінка сподівалася, що він попрямує безпосередньо до складу й дасть їй змогу спокійно повернутися додому. Додому. На мить теплоти Кварталу — маленького, схожого на палац дому Димінари — вистачило, щоб майже зірвати стогін із її вуст. Тіло боліло від холоду та бійки в барі. Залишалося сподіватися, що Елара приберегла трохи шокольди в їдальні. За традицією, теплий медовий напій подавали, коли починав завивати Вентале. «Щоб духи трималися подалі, а плоть залишалася цілою, — сказала б головна куховарка королівської кухні, поглядаючи на сусідні вершини Маласу. — Вентале не схиляється ні перед ким, навіть перед Димінарою». — Можливо, наші друзі із заходу розщедряться на інформацію про постачальника і я звільню тебе від необхідності вистежувати їх самотужки, — зрештою пробурмотів Вілл, упиваючись очима в стежку попереду. Та Ая відчула в його словах приховану погрозу. — Як тобі вдалося впевнитися, що вони купують зброю? Вона зиркнула на нього, але погляд Вілла, усе ще прикутий до дороги, був розважливим, а не зверхнім.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx