15 — Як такий сильний боєць, як ти, опинився в такому місці, як це? — запитала вона, відпиваючи пива. Він пильно стежив за рухом її язика, коли та злизувала піну з губ. Зелуус знизав плечима: — Не все так погано. Я керівник, ти ж знаєш. Ая насилу широко розплющила очі. — Справді? То он твій кабінет, до якого ти щоразу крадькома повертаєшся? — Вона кивнула в бік захищеного охороною підсобного приміщення ліворуч від бару. Жінка добре знала, що в такій дірі, як ця, кабінету не знайти. Але вона грайливо провела рукою вздовж невеликого простору між ними, обводячи татуювання Корпсоми на його зап’ясті — кола з лінією посередині. — Можливо, ми могли б туди піти. Здається, там… ми зможемо побути наодинці. Бармен похитав головою. — Кабінет не мій. — Він витримав паузу й озирнувся. — Я справді не повинен говорити це, але… Жінка випустила силу наполегливіше, і чоловік продовжив, не помітивши, як вона переконала його в необхідності повідомити цю інформацію: — Двоє чоловіків навідуються сюди вже кілька тижнів. Думаю, приїхали вони з Трагіру, судячи з акцентів. Вони навіть не намагаються добирати слова під час розмови. Але ж я їх слухаю. — Він знову обвів приміщення поглядом, а потім нахилився ближче, перейшовши на шепіт. — Вони купують зброю за межами ради. Я подумую отримати частку в обмін на те, що не здам їх. — Ось воно як, — зітхнула Ая. Торгова рада Тали, як головний постачальник зброї для імперії, завжди дбала про регулювання торгівлі зброєю та обсяги її продажу іншим королівствам. Вочевидь, Трагіру не вистачало зброї. Бармен посміхнувся.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx