«Прокляття святих» Кейт Дреміс

17 по тілу, поки все не стихло, поки її жили не скрижаніли, а потім проскочила крізь сварливих завсідників, легко маневруючи між ударами завдяки стрункій фігурі. Ая пригнулася від стільця, націленого їй у голову, не сповільнюючи ходу. П’ятнадцять кроків до підсобки. Десять. П’ять. Охоронці нарешті помітили тендітну фігуру посеред сутички. Вони здійняли мечі, рішуче готові викрикнути попередження. Але їм не вистачало спритності, щоб упіймати Очі королеви. Вона вже випустила ножа з піхов, пристебнутих до стегна. — Димінара передає вітання. Вона кинулася на першого охоронця; ніж прослизнув під держалом його меча й устромився в груди. Чоловік помер ще до того, як упав на землю. Ая крутнулася, і лезо розсікло горло другого охоронця. Кров бризнула їй в обличчя, але Ая не зупинилася. Перестрибнувши тіла, жінка кинулася до дверей ліворуч, протаранивши їх плечем. Кімната була тісною та темною. Маленький дерев’яний стіл і табуретки перевернули в поспіху до дверей, які виходили в бічний провулок. Ая проштовхувалася крізь ящики й коробки, вибігаючи за двері. Чоботи заковзали на крижаній бруківці. Двоє чоловіків подолали вже половину вулиці, рухаючись подалі від доків. Начебто на задвірках було безпечніше. Бовдури. Ці вулиці були лабіринтом, повним поворотів і глухих кутів. Вона зосередила погляд на коричневому плащі найближчого торговця, який майорів попереду, поправляючи ніж, і відвела руку назад, вдихнувши глибоко й рівномірно. Лезо вилетіло з її руки та з тихим стуком устромилося в плече чоловіка. Він повалився з лементом.

RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx