18 У його супутника, який озирнувся і примітив кров на обличчі жінки, аж підкосилися ноги. Ая метнула ніж у напрямку його голови — досить близько, щоб зачепити вухо. — Наступним поцілю вже у твою довбешку, — гукнула вона йому вслід. — З вас двох живим мені потрібен лиш один. — Чоловік зупинився, повільно підняв руки та покірливо опустився на коліна. — Мудрий вибір. Ая покрокувала до першого торговця, розпластаного на землі; його болісні крики відлунювали від вишикуваних уздовж вулиці цегляних будівель. — Замовкни, — звеліла вона, підіймаючи лежачого із землі. — Як я вже сказала, мені потрібен лише один із вас. — Чоловік заскиглив, але стиснув губи й затремтів у її хватці. Ая окинула поглядом пристань, але не помітила ані сліду Ронана, королівського гвардійця, призначеного патрулювати провулок. Ще й постачальник кудись подівся. — Вас мало бути троє, — невимушено зауважила вона, переводячи погляд з одного торговця на іншого. — Де ваш постачальник? Чоловік, що стояв навколішки на землі, похитав головою. — Ми були тут самі. Ая зітхнула, відмотуючи мотузку з того боку, де її закріпила. Вона поволокла пораненого ножем торговця вперед, підступаючи до його напарника, і відпустила лише тоді, коли нахилилася зв’язати чоловікові руки. Він нікуди не дінеться — точно не з ножем, устромленим у плече. — Бреши мені, скільки душа забажає, — видихнула вона. — Але попереджаю… Виконавець терпіти не може брехні. Кадик чоловіка різко ворухнувся, коли він ковтнув слину. Авжеж, репутація Другого королеви значно випереджала його самого; навіть чужоземні радники знали, що з ним краще не жартувати.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx