«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
Однак перед тим, як розповісти, що сталося далі, я, напевно, маю трохи повернутися назад — на самісінь- кий початок. Було 4 липня 2012 року, саме після заходу сонця. Тисячі людей зібрались у нашому місцевому громадсько- му парку в очікуванні салюту на честь Дня Незалежнос- ті. Моя дружина Трейсі сиділа на ковдрі поруч зі мною й гладила свій живіт. Вона була на восьмому місяці ва- гітності, чекала нашого первістка. Довкола бігали діти з фрісбі та морозивом, родини розпаковували кошики для пікніків, було чутно дзенькання пляшок пива, пові- тря повнилося сміхом. Усі здавалися такими щасливими, втішалися радощами літа. Усі, окрім мене. Багато в чому я був утіленням «американської мрії». Уже в тридцять я мав надійну роботу з шестизначним окладом у компанії, що входила до списку Fortune 500 . Трейсі та я володіли будинком площею 3700 квадратних футів з видом на ставок. Ми навіть завели золотистого ретривера Джамбо — показового собаку американсько- го передмістя, — і до народження нашого сина залиша- лося кілька тижнів. До того ж у нас із дружиною були неймовірні стосунки, і не минало жодного дня, коли я не думав, наскільки мені пощастило, що мене кохала така надзвичайна жінка. Іншими словами, я мав бути щасли- вим від того, як склались обставини. Та правда полягала в тому, що я відчував невимовну муку. Вона не була пов’язана з особистим життям — вона стосувалася про- фесійного. Я виріс у Пекіні, у Китаї, коли всіх школярів учили бути зразковими працівниками та цеглинами, з яких 10
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx