«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
склалася не найкраще. Перший рік у Сполучених Штатах я провів у провінційній Луїзіані, і люди, які працювали в програмі обміну, погано перевірили родину, що мене приймала. Так, моєю першою «домівкою далеко від до- мівки» став химерний будинок, де мешкала родина зло- чинців. Я дізнався, що за рік до мого приїзду їхній стар- ший син був засуджений за вбивство, а я спав у його ліжку. До того ж через два дні після мого приїзду госпо- дарі будинку поцупили всі мої гроші. Спати в ліжку вбивці та втратити всі гроші не було тим знайомством з Америкою, на яке я очікував. Я по- кинув безпечну бульбашку своєї родини, що підтримува- ла й оберігала мене в Китаї, для того, щоб опинитися з родиною, яка одразу зруйнувала мою довіру. Я був наляканий і не знав, що робити. Зрештою, повідомив про крадіжку шкільному інспекторові, той сповістив поліцію. Родину, що мене приймала, заарештували, і присоромле- ні працівники програми обміну відправили мене до іншої домівки — на щастя, чудової родини. Там я не лише зно- ву відчув любов і довіру, здобув духовну віру, але й ді- знався, що у світі є хороші люди й погані люди, і вони абсолютно точно не ставитимуться до мене однаково. Незважаючи на хиткий початок, моя мрія стати під- приємцем в Америці залишалася сильною, як ніколи. Насправді, я не вірив, що можу зазнати поразки. Я від- чував, що стати підприємцем було моєю долею чи при- значенням, а не просто вибором. Ця мета настільки гли- боко закарбувалася в моєму серці, що навряд чи я міг би щось із цим зробити, навіть якби захотів. Після року в школі та ще шести місяців в Інституті англійської мови для іноземців моя англійська значно 12
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx