«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
покращилася. Був січень 1999-го. Я готувався до вступу в коледж. Досі пам’ятаю мій перший день в Універси- теті Юти. Мені було всього сімнадцять років. Попере- дньої ночі лютувала сніжна буря, і територію кампусу повністю вкрило снігом. Досі чую звук моїх кроків — хруп, хруп, хруп — того ранку, коли я йшов по снігу до аудиторії, залишаючи перші сліди того дня. Усесвіт був полем, яке щойно засипало снігом, він був готовий до того, щоб я проклав власний шлях і став наступним великим американським підприємцем-іммігрантом. На моєму боці були молодість, надія та енергія. Усе здава- лося можливим. Перший шанс здійснити свою підприємницьку мрію мені трапився тоді, коли я ще навчався в коледжі. Рока- ми я постійно думав над новими крутими штуками, які можу створити. Одного дня, гортаючи старий фотоаль- бом і побачивши на фото себе з роликовою дошкою ра- зом із друзями, я почав думати, наскільки круто було б поєднати тенісні кросівки з роликовими ковзанами. Ось діти й дорослі йдуть, а наступної миті вже ковзають зі своїми друзями. Світ навколо перетвориться на велетен- ський ролердром, і щастя буде повсюди! Захоплений, я дістав свій зошит і почав замальову- вати різноманітні способи, за допомогою яких можна функціонально пристосувати колеса до взуття. Мені на- стільки сподобалась ідея, що я навіть створив справжнє креслення, яке можна було подати разом з майбутньою заявкою на патент. Я витратив на це всі вихідні, а коли закінчив, то почувався так, наче створив Мону Лізу. Звичайно, це, може, і не найбільш революційна ідея, що її бачив світ. Але то була моя ідея, і вона могла 13
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx