«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
перетворитися на винахід, з якого почнеться моя під- приємницька діяльність. У Сан-Дієго жив мій дядько — батьків молодший брат, — до якого я ставився з величезною пошаною. Якщо мої батьки були надто поблажливими, то дядько — дуже суворим і вимогливим, через що я чомусь іще біль- ше прагнув дістати його схвалення. Якщо чесно, коли я був дитиною, то боявся його. Але завжди знав, що він піклується про мене й бажає мені успіху. Після того як я переїхав до Сполучених Штатів, ми стали навіть ще ближчими і я вважав його майже другим батьком, а пі- зніше назвав на його честь свого сина. Я завше відчував більшу певність у собі, якщо йому подобалися мої ідеї та мій вибір. Отож, надіслав йому копію своїх малюнків і, сподіваючись на схвалення, з нетерпінням чекав його реакції на «взуття з колесами». Уявіть моє розчарування, коли замість підтримки я отримав словесного ляпаса. Дядько вважав мою ідею дурною й насварив мене за те, що я займаюся настільки надуманими речами в той час, коли маю зосередитися на навчанні та вдосконаленні своєї англійської. Я так занепав духом, що кинув ті малюнки в шафу й ніколи більше не працював над цією ідеєю. Якщо мій дядько не прийняв її, то — я був переконаний — світ зне- навидить іще більше. А я в жодному разі не хотів, щоб мені публічно відмовляли незнайомці. Натомість я зосере- дився на тому, щоб мати хороші оцінки, та продовжив удосконалювати англійську. Використовуючи тисячі кар- ток, я витрачав багато годин щодня, щоб вивчити та за- пам’ятати нові англійські слова. Успіхи в навчанні були гарантованим способом заслужити схвалення родини, 14
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx