«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
особливо дядька. А я не просто хотів їхнього схвалення — я відчайдушно його прагнув. Я сказав собі, що тільки відмінні оцінки та вражаючий словниковий запас колись також зроблять із мене найкращого підприємця. Хороші оцінки певною мірою себе виправдали. Я отри- мав стипендію від Молодіжного університету Бріґгема, куди й перейшов і де закінчив коледж. Однак я відчував, що втратив щось значно більше. За два роки чоловік на ім’я Роджер Адамс запатенту- вав таку саму ідею (взуття з роликами) та заснував ком- панію Heelys . У 2007-му, одразу після виходу на фондо- вий ринок, Heelys оцінювали майже в 1 млрд доларів. Тим часом моє креслення лежало в шафі та вкривалося пилом. На жаль, то було не єдине креслення, що там ле- жало. Упродовж років мені спадали на думку десятки нових ідей, що, як мені здавалося, мали потенціал пере- творитися на успішні продукти. Проте замість того, щоб працювати над ними, я просто клав їх до стосу, а потім обережно зачиняв шафу. Звичайно, немає гарантії, що винайдене мною взут- тя на роликах було б настільки ж успішним, як в Адамса, або що інші мої ідеї стали б основою для успішної ком- панії. Але я ніколи навіть не дав їм — і собі самому — шансу це перевірити. Я відмовлявся від власних ідей іще до того, як від них відмовився світ. Здатися за перших ознак відмови видавалося значно безпечнішим, ніж по- казати свої ідеї й бути ще більш розкритикованим. Знач- но простіше було відмовитися від них самому. Та щоразу, бачачи дітей, які каталися на Heelys у тор- гових центрах, на тротуарах, на дитячих майданчиках, щоразу, читаючи про те, як Адамс перетворив свою 15
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx