«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
дитячу пристрасть на течію в популярній культурі, я ду- мав про те, що могло б статися. Біль і шкодування були нестерпними. Я думав, що відчую свободу стати підприємцем, коли закінчу коледж, маючи свіжий ступінь із комп’ютерних наук. Але трапилося навпаки. Тиск із боку родини й су- спільства не зник. Він тільки посилився. Тепер, замість того щоб мати схвалення інших за добре навчання, я хо- тів, щоб вони пишалися моєю сильною та стабільною кар’єрою. Я не заснував компанії в коледжі й не заснував її після його завершення. Натомість переходив з роботи на роботу, поки не зрозумів, що бути програмістом — не моє. Переляканий через те, що обрав неправильний шлях, я змінив напрям своєї кар’єри так, щоб почувати- ся безпечно. Я знову повернувся до знайомого затишно- го процесу навчання, цього разу — з наміром здобути ступінь МВА в Дюкському університеті. Після того я по- чав працювати у відділі маркетингу в компанії, що вхо- дила до списку 500 найкращих компаній за версією жур- налу Fortune . Я думав, що відзнаки та схвалення, які здобуду завдяки престижній освіті й шестизначному прибутку, задовольнять мого внутрішнього підприємця. Гірше я не помилявся. У перший день на новій роботі начальник попросив мене написати короткий текст, у якому я мав розповісти про себе. Одним з питань було: «Що б ви робили, якби не працювали тут?» Миттєво я написав: «Був би підпри- ємцем». Хтось потім запитав мене: «То чому ж ти не під- приємець?» Я не знав, як відповісти на це питання. Дивовижно, як швидко минають роки — і наскільки великим може стати розрив між тим, яким ти бачиш себе, 16
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx