«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
і твоїм справжнім життям. Простими словами, я продав свою мрію. Той підліток, що йшов по снігу, не став на- ступним Біллом Ґейтсом. Натомість він став менеджером з маркетингу, який тихо сидить на затишній маленькій сходинці корпоративної драбини й нещасно отримує хо- роший прибуток. Інколи заздрість друзів та гордість бать- ків давали мені тимчасове й несправжнє переконання в тому, що я живу гарним життям. Але для мене неспинне цокання годинника життя було наче сонце, що змушує танути снігове поле моїх мрій та амбіцій. Пам’ятаю, як одного разу повернувся додому з роботи, зачинився в ко- мірчині й кілька годин проплакав. Я дуже довго не плакав. Зараз, 4 липня, сидячи на килимку, я не міг не від- чувати, що моя підприємницька мрія закінчилась, не встигнувши початись. Якщо я не зробив стрибка й не спробував створити стартап, коли був вісімнадцятиріч- ним студентом, чи двадцятидворічним холостяком, чи двадцятивосьмирічним випускником МВА , як я міг це зробити тридцятирічним менеджером за кілька тижнів до того, як стати батьком? Батьківство приносило із со- бою зовсім новий набір відповідальностей, а це, як мені здавалося, змусить мене зовсім відмовитися від мрії. Гучний вибух пролунав у небі, і темряву залило світ- ло яскравих кольорів. Сидячи й міркуючи про майбутнє, я наче бачив у небі слайд-шоу того, якою буде решта мого життя. На роботі я продовжу продавати більше продук- тів, навчатиму більше працівників, започаткую більше процесів. Удома в нас з’явиться ще одна дитина (або ще двоє), ми відправимо їх до школи й, зрештою, до коле- джу. Слайд-шоу завершувалося моїми похоронами, на яких хтось виголошував чуттєву, але типову надгробну 17
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx