«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
зрозуміти мене й не засмучуватися. Мої слова були дуже далекі від промови Джеррі Маґуайера. Керівниця була помітно вражена. Вона дивилася на мене, як мені здалося, хвилин п’ять, і я думав, про що вона міркує в цей час. Жінка, напевно, думала, яке ж безумство найшло на мене, що я відмовився від хорошого прибутку й звільнився з роботи, перед тим як у мене народиться дитина. Не хотілося, щоб вона думала про мене погано —це я сприймав як форму відмови. Проте я не знав, що ще сказати, просто сидів там і незатишно совався. Зрештою до неї повернувся голос. «О Господи! — за- кричала вона. — Хто ж візьметься тепер за всі твої про- екти! Ми саме припинили наймати людей. Що ж мені тепер робити?» Я боявся, що вона відмовить мені, але було зрозуміло, що її турбували зовсім інші речі. Невдовзі після цього я почав розповідати своїм дру- зям, що звільнився з роботи, кожного разу трохи дивую- чись власним словам. Коли я повідомив про це всім, хто прийшов до нас на вечірку на честь народження дитини, запала незручна тиша. Я почув, як, здається, упала па- личка для їжі. За два тижні після звільнення я вийшов з гігантської будівлі востаннє — попрощавшись зі своєю зарплатнею, медичними пільгами, пенсійним планом та кабінетом з кондиціонером. Увесь комфорт — і всі пояснення, чому я не живу своєю мрією, — ставали дедалі менши- ми в дзеркалі заднього огляду. Я відчував захоплення та свободу, але водночас — страх. Трейсі мала народи- ти нашого первістка Браяна за чотири дні. «Бляха-муха, — подумав я. — Це все насправді. Кра- ще б мені не облажатись». 20
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx