«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
Не вперше я напружено чекав, поки інші вирішать мою долю. У п’ятнадцятирічному віці я багато тижнів чекав, доки Посольство Сполучених Штатів у Пекіні вирі- шить, чи давати мені візу, чи ні, щоб я міг потрапити до США. У сімнадцять чекав, чи запропонує мені стипендію Університет Бріґама Янга, а отже, чи зможу дати собі можливість навчатися самостійно (стипендію я отримав). У двадцять п’ять чекав листа про вступ до бізнес-школи в Дюкському університеті (листа отримав). Коли мені було двадцять вісім, чекав на згоду Трейсі, після того як освід- чився їй перед чотирма сотнями студентів (найкраще «так» у моєму житті). То були дуже напружені моменти, коли прийняті рішення змінювали життя. І я не знаю чому, та за рівнем тривоги вони блідли, як порівняти з очікуванням на рішення щодо інвестиції. Я досі вірив, що моя доля була стати видатним під- приємцем. Але в мене залишалося тільки два місяці, щоб зберегти свою мрію, і ці інвестиції здавалися справжнім порятунком. Вони були настільки потрібними, що я п’ять разів бачив сон про те, як дістаю згоду інвестора, і що- разу прокидався переконаний, що здобув підтримку. Я чітко пам’ятаю, як у цих снах телефонував дружині та родині, щоб розповісти про гарні новини. Невдовзі після того я був у ресторані на дні наро- дження друга, коли завібрував мій телефон. То надійшов електронний лист від інвестора. Рука почала труситись, і мене охопило зловісне передчуття. Я довго тримав телефон, перед тим як прочитати лист, намагався спрямувати всю можливу позитивну енергію на його зміст. Тоді я натиснув, щоб відкрити по- відомлення. Воно було дуже коротким. Інвестор сказав «ні».
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx