«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
100 ДНІ В В ІДМОВ : ДЕНЬ 1 Майже весь день я нічого не робив. Починати було нелегко, бо відмова — це те, що викликало в мене жах, а на додачу я не мав чіткого уявлення, що хочу отри- мати. Коли я йшов через хол будівлі, де розташовував- ся мій офіс, то помітив охоронця, який сидів за столом. Мені спало на думку: а якщо позичити в нього 100 до- ларів? Щойно я поставив собі це питання, то відчув, як стало дибки волосся в мене на шиї. Здавалося, що охоронець безумовно скаже «ні» — і насправді саме ця відповідь і була потрібна. Але як він скаже «ні»? Може, він мене вилає? Посміється з мене? Дістане кийок і поч- не гамселити? Подумає, що я божевільний, та зателе- фонує в найближчу психіатричну лікарню з питанням, чи не зникав у них пацієнт — азіат, шість футів на зріст, — водночас тримаючи мою голову в захвáті? І стривайте секунду — цей хлопець має пістолет чи електрошокер? Усі ці питання промайнули в моїй голові і з кожною секундою ставали все більш божевільними та похмурими. Тож, не чекаючи на смертельний переляк, я вирішив просто поставити те кляте питання й подивитися, що станеться. Я дістав телефон, натиснув на запис відео та спрямував камеру на себе. «Гаразд, це моя перша спроба. Я збираюся позичити 100 доларів у незнайомця. Е… це дуже нелегко, але все ж таки треба спробувати». Тримаючи телефон і записуючи відео, я підійшов до охоронця, який читав газету. — Вибачте, — сказав я. Серце гупало, наче я випив п’ять чашок кави. 30
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx