«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
Той окинув мене оком, і перед тим, як він міг щось сказати, я випалив своє запитання: — Гадаєте, я можу позичити у вас 100 доларів? — Ні. А що? — Ні? Дуже добре. Ні? Гаразд, дякую! — пробур- мотів я. У вухах зашуміло, я пішов настільки швидко, наскіль- ки міг, почуваючись ніби тваринка, що тікає від хижака, який вирішував, переслідувати мене чи ні. Я відійшов за ріг будівлі, сів і заспокоївся. Хтось, напевно, здивується, мовляв, велике діло. Але для мене відмова в грошах була епічною сумішшю невдачі й со- рому. Я — іммігрант, що приїхав до Америки, здобув освіту в престижних школах і працював у престижних компаніях. Я пишався соціальним статусом, якого набув за довгі роки. Просто звернутися до незнайомця, про- сячи гроші, було важко. Дістати ж відмову було майже занадто, навіть коли то була запланована спроба це зробити. «Це лажа», — сказав я собі. Сподівався, що мій бать- ко та особливо дядько не дивилися цього відео. Я не хотів, щоб вони бачили, як я навіть прикидаюся жебра- ком. Та, зрештою, це була терапія від відмов, а терапія може бути болісною. Я покинув будівлю і сподівався, що наступного разу впораюся краще. Тієї ночі, редагуючи відео, щоб завантажити його на YouTube й до свого блогу, я подивився на те, що відбу- лося, з іншого боку. На відео я побачив себе таким пе- реляканим. Коли говорив у камеру, перед тим як звер- нутися до охоронця, то був схожим на того чоловіка 31
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx