«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
з картини Едварда Мунка «Крик» — тільки я намагався всміхатись і в мене було більше волосся. Якщо я був аж таким переляканим, що ж тоді побачив охоронець, що він відчував? Далі подивився наступну частину, де я питав, а охо- ронець відповів. Він сказав: «Ні», — але потім запитав: «А що?» Той чоловік дав мені шанс пояснити своє про- хання. Я витратив стільки сил на прохання, що не почув його повної відповіді. Можливо, його зацікавило моє дивне прохання. Можливо, він помітив, наскільки я пе- реляканий, і подумав, що в мене якісь неприємності. У всякому разі, охоронець намагався продовжити спіл- кування. Я міг абсолютно чесно сказати: «Я пробую здо- лати страх відмови, тому змушую себе прохати про абсурдні речі». Або: «Я намагаюся зрозуміти, чи можу зробити щось неможливе. Якщо ви довіритеся мені й по- зичите 100 доларів, я одразу ж поверну їх вам. Я пра- цюю тут, нагорі. Якщо це допоможе — ось моє водійське посвідчення». Я міг сказати багато чого, щоб принайм- ні мати розсудливий вигляд і заспокоїти його. Але що я сказав? «Ні? Дуже добре. Ні? Гаразд, дякую!» Найбільше я прагнув утекти звідти якнайшвидше. А коли переглядав відео, то думав лише про одне: «Яка змарно- вана можливість». Страх перетворив мене на ідіота, який іще й нечітко розмовляє. Зважуючи, який текст написати до цього відео, я за- мислився над тим, чому так злякався. Охоронець зовсім не мав загрозливого чи лиховісного вигляду — він точно не був схожим на людину, яка побила б мене дубинкою за те, що я звернувся до неї з проханням. Але я підійшов до нього, наче до голодного тигра. Моєю метою було ді- 32
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx