«Як не боятися відмов та рушити до мети» Цзя Цзяна
зловісною, як на початку фільмів жахів. Доріжка до две- рей будинку здавалася найдовшою у світі. Нарешті діставшись дверей, я обережно постукав, побоюючись, що якщо стукатиму надто гучно, то мої наміри можуть неправильно зрозуміти. Ніхто не відпо- вів. Я постукав іще раз, трохи сильніше. Знову відповіді не було. Тільки тоді побачив дзвінок. Я натиснув на кно- пку. За мить двері відчинилися. Переді мною стояв рослий чоловік років сорока, у сірій футболці з гігантським прапором Техасу. З його вітальні долинали голоси футбольних 1 коментаторів і слабкий шум трибун. Як я згодом дізнався, чоловіка звали Скот. Він, як і багато інших техасців, був відданим уболівальником коман- ди Dallas Cowboys, і я постукав саме тоді, коли гра міжDallas Cowboys і Cleveland Browns перейшла в додатковий час. — Привіт! — сказав я, намагаючись якомога най- краще наслідувати техаський говір та збираючись із духом. — Як гадаєте, чи зможете ви сфотографувати мою гру у футбол на вашому подвір’ї? Очі чоловіка на мить звузилися. Відтак він поглянув на мої бутси. — Гратимете у футбол на моєму подвір’ї? — по- вторив він повільно. — Це… е… для особливого проекту, — мовив я. Після паузи, що, здавалося, тривала хвилину, але, напевно, була не довшою, ніж кілька секунд, уболіваль- ник Dallas Cowboys подивився мені в очі й відповів… 1 Власник будинку, до котрого завітав автор, — уболівальник аме- риканського футболу, який американці називають football , тимча- сом як автор просився грати у футбол, що його американці назива- ють soccer . (Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше.)
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx