23 сила тяжіння, мої ноги відриваються від підлоги: я пливу, я лечу, мене нічого не тримає, крім урагану в моїх легенях, і серця, що б’ється надто — тук-тук-тук — швидко. Наші губи торкаються, і я знаю, що тріщу по швах. Він цілує мене так, немов надовго втратив, нарешті знайшов, а я вислизаю, проте він ніколи мене не відпустить. Мені хочеться кричати, впасти, померти, відаючи, що я знаю, як це жити з цим поцілунком, цим серцем, цим м’яким-м’яким вибухом, що змушує мене почуватися, немов я сьорбнула сонця, немов я з’їла хмари 8, 9 і 10. Це. Це змушує боліти все моє тіло. Адам відсторонюється, важко дихає, його руки прослизають під м’який матеріал мого костюма, і він такий гарячий, його шкіра така гаряча, і я думаю, я уже казала це, але не можу згадати і так відволікаюся, що коли він говорить, не можу його зрозуміти. Але Адам щось каже. У моє вухо долинають глибокі й хрипкі слова, але я заледве уловлюю більше, ніж незв’язну вимову, приголосні й голосні, розбиті склади — все змішується до купи. Удари його серця пробиваються крізь груди і перекидаються на мене. Його пальці виписують таємні повідомлення на моєму тілі. Його руки ковзають гладкою шовковистою тканиною мого костюма, прослизають на внутрішню поверхню моїх стегон, навколо ямок моїх колін і вгору, і вгору, і вгору, і я думаю, чи можливо знепритомніти і бути при тямі одночасно, закладаюся, так відчувається гіпер-гіпервентиляція, коли він тягне нас назад. Обпирається спиною об стіну. Міцно тримає мої стегна. Сильно притягує мене до свого тіла.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx