25 Кілька лайливих слів злітають із його вуст до того, як він встигає їх зупинити. Я застигаю, здивована й раптом налякана. —Що сталося? — шепочу я і не знаю, чому шепочу. — З тобою все гаразд? Адам намагається не кривитися, але важко дихає, дивиться навколо і затинається «в-вибач» і стискає свою потилицю рукою. —Це було — я маю на увазі, мені здалося… Він відводить погляд. Прочищає горло. —Я… я думаю… я подумав, що хтось ось-ось зайде. Звісно. Адаму не можна тут бути. Хлопці й дівчата живуть у різних крилах Омега-Пойнта. Кастл говорить, що в основному це для того, щоб дівчата почувалися безпечно й комфортно в їхніх помешканнях, особливо тому, що в нас спільні вбиральні, тож в основному мені це не заважає. Добре, що не доводиться приймати душ разом зі старшими чоловіками. Але через це нам двом складно бути разом, і протягом того часу, який нам вдається нашкребти, ми завжди боїмося, що нас застукають. Адам прихиляється до стіни і кривиться. Я тягнуся, щоб торкнутися його голови. Він здригається. Я завмираю. —З тобою все гаразд?.. — Так. Зітхає. —Я просто, я маю на увазі… — він трусить головою. — Я не знаю, — Адам стишує голос. Опускає очі. — Я не знаю, що, чорт забирай, зі мною не так.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx